Давним-давно жила у селі вдова із трьома синами. Коли прийшов її
Смертна година, вона призвала синів і поділила між ними нарівно усе своє
Багатство. А потім, коли зі спадщиною було покінчено,
Вона понадила до себе молодшого сина й щось шепнула йому на вухо.
Старші брати всполошились - вуж не чи задумала мати їх обділити – і пристали з розпитами до молодшого:
- Про що ти шепотівся з матір'ю?
- Якщо я вам зізнаюся, ви погодитеся віддати мені половину належного вам майна?
Брати не роздумуючи погодилися.
- Ось що сказала мені матінка: "Ти любиш рибу. Помни, що у окуні дуже багато костей, тому їж його обережно".