Жив-Був цар, а у царя була дочка. Ось задумав цар свою дочку заміж віддати. Кликнув він клич:
- Видам дочку заміж і віддам полцарства тому, хто може від мене схоронитися, щоб я не знайшов.
А був той цар чарівник.
Ось день пройшов, іншої пройшов - немає мисливців.
На третій день прийшов добрий молодець по прозванню Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак і говорить:
- Я схоронюся від тебе, цар.
- Добре, - відповідає цар-чарівник, - схоронишся, женю тебе на своїй дочці й дам полцарства, а немає - мій меч - твоя голова із плечей.
Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак стояв перед царем добрим легінем, по двору біг чорним соболем, під ворота ліз білим горностаєм, по полю біг сірим зайцем і втік за тридев'ять земель, у тридев'яте царство, і там на заповідному лузі обернувся квіткою.
На інший день цар устав раненько, умився біленько, почитав чарівну книгу й говорить:
- Слуги мої вірні, ступайте у тридев'яте царство на царський заповідний луг, зірвіть там усі квіти й принесіть сюди.
Принесли йому слуги квіти, цар вибрала одна квітка, дунув на нього, і став із квітки добрий молодець.
- Ну, що, Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак, на перший раз не міг від мене схоронитися.
На інший день Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак стояв перед царем добрим легінем, по двору біг чорним соболем, під ворота ліз білим горностаєм, по полю біг сірим зайцем і втік у тридев'яте царство; прибіг до великого болота, обернувся окунем-рибою й пірнув у бездонне озеро.
А цар побрав чарівну книгу, прочитав і говорить:
- Ступайте, мої вірні слуги, у тридев'яте царство, осушите там велике болото, закиньте мережі у бездонне озеро й виловите мені рибу-окуня.
Принесли слуги того окуня цареві-чарівникові. Він дунув на нього, і став замість окуня добрий молодець.
- Ну, ось, Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак, і інший раз не міг від мене схоронитися. Якщо й третій раз не схоронишся, голову тобі відрубаю.
Та а третій раз Синя звита-ліворуч сщита-солом'яний ковпак стояв перед царем добрим легінем, по двору біг чорним соболем, під ворота ліз білим горностаєм, по полю біг сірим зайцем і втік за тридев'ять земель у саме далеке царство, добіг до високого дуба, коріння у землі, а верхівка у небі. Вліз він на той дуб, обернувся малою голкою, схоронився під корою, сидить.
Прилетів птах Нагай, села на той дуб і запитує:
- Що за людина отут схоронилася?
- Я, Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак.
- А сюди потрапив як?
- Прагну на царській дочці одружитися. А цар свою дочку віддасть за того, хто може від нього схоронитися. Два рази він мене знаходив, коли третій раз знайде, не бути мені живому.
- Я тобі, молодець, допоможу, - говорить птах Нагай.
Та обернула вона малу голку у пушинку, укрила пушинку собі під крило й полетіла до царя-чарівника. Коли цар-чарівник ліг спати, птах Нагай поклала малу пушинку паную за пазуху.
Ранком цар устав, чарівну книгу прочитав і дав такий наказ:
- Слуги мої вірні, ступайте за тридев'ять земель у саме далеке царство. Знайдіть у цім царстві са - мий великий дуб. Той дуб спиляєте, на дрова поколіть, у багаття складете, а багаття спаліть, у золі знайдіть малу голку й мені ту голку принесіть.
Слуги усе зробили, як цар наказав, а голки не знайшли.
Коли цар про той довідався, він вийшов на ґанок і кличе:
- Агов, Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак, здайся.
- Ні, не покаджу, - відповідає йому через пазуху мала пушинка, - ти спершу бояр збирай, дочку під вінець наряджай, тоді покаджу.
Робити нема чого, цар-чарівник бояр зібрав, дочку у карету посадив і кричить:
- Здайся. Усе зробив, як ти праг. Раптом вилетіла мала пушинка й звернулася добрим легінем.
Отут зіграли весілля, і став Синя звита-ліворуч зшита-солом'яний ковпак з молодою дружиною жити-по - живати, половиною царства керувати.