Один ведмідь, коли він став дуже старим і не міг уже полювати на корів і биків, не міг лазити по високих деревах, щоб красти звідти мед у бджіл, розвів курей і став годуватися ними. Але кури погано розводилися у нього: не було у ведмедя курятника, і курей несли хижі птахи. Щоб позбутися такого лиха, ведмідь розв'язав побудувати курятник.
Почула про це лиса й прийшла до ведмедя.
- Я адже добре теслюю й можу побудувати тобі курятник, який ти прагнеш, — сказала лисиця.
Зрадів ведмідь лисиці-теслі й доручив їй побудувати курятник. Лисиця почала роботу й скоро вибудувала гарний курятник. Ведмідь оглянув курятник і залишився їм задоволений: стіни міцні, високі, є годівниці, поставлені сідала й навіть улаштовані гнізда для кладки яєць.
За гарну роботу ведмідь щедро нагородив лисицю, і та пішла. Але у ведмедя знову щодня пропадали кури, хоч і гарний був курятник.
Тоді ведмідь найняв вовка, щоб той сторожив курей. У першу ж ніч вовк піймав у курятника ту саму лисицю, яка побудувала курятник. Видне, вона-те й тягала курей. Вона влаштувала у курятнику таємну, непомітну лазівку, забиралася через неї у курятник і несла курей.
- Яка ти невдячна! - сказав ведмідь лисиці. - За це ти будеш покарана.
Наказав він вовкові прив'язати лисові до великого дерева, а сам вирвав з коренем більшу березу й одним ударом оглушив лисові. Так відбувся суд ведмедя над лисицею - теслею.