Мудрий старий і дурний цар

5-07-2016, 10:50 | Башкирські казки

У часи давно минулі був у одному місті молодий цар. Не злюбив він старих і повелів усіх їх убити. Лише один хлопчик урятував свого батька-старого, сховавши його у підземелля.

Незабаром молодому паную оголосив війну цар сусідньої держави. Молодий цар став збирати військо. Егет батька, що вкрив, перед виступом у похід спустився до батька у підземелля, щоб попрощатися. Батько напутствовал його такими словами:

- Син мій, ви відправляєтеся у дуже далекі місця. Ви там будете терпіти нестатки й голод. Справа дійде до того, що ви поріжете всіх коней і поїсте їх. Навіть коня воєначальника, і того заріжете. Після цього волею-неволею ви повернете назад. По дорозі назад усі воїни покидають зняті з коней сідла й вуздечки. А ти не кидай, хоч і важко буде нести. Вам зустрінеться небаченої краси кінь. Тому, у кого не буде сідла й вуздечки, він у руки не дасться, а підбіжить до тебе, зупиниться перед тобою й нахилить голову. Ти надягни на нього вузду й відведи його до воєначальника. За це воєначальник наблизить тебе до себе й буде почитати своїм другом. Ну, вибачай, іди.

Усе трапилося так, як передбачив старий. У поході у війська вийшов увесь запас їжі, і воїни стали харчуватися м'ясом своїх коней. Під кінець зарізали коня воєначальника, з'їли його й рушили назад. Щоб звільнитися від ваги, воїни покидали зняті із зарізаних коней сідла й вуздечки. Лише один егет, той, який пам'ятав слова свого батька, не кинув ні сідла, ні вуздечки.

По дорозі назад назустріч війську вибіг небаченої краси кінь. Усе кинулися ловити його, але він нікому у руки не давався. Нарешті він сам підбіг до егету, у якого були сідло й вузда, зупинився перед ним і схилив голову. Егет накинув на коня вузду, відвів його воєначальникові й віддав йому. З тих пір егет став другом воєначальника.

Одного разу цар відправився зі своїм військом на прогулянку до берега моря. З берега цар побачив, що на дні моря щось сіяє. Він наказав своїм воїнам дістати із дна моря те, що сіяє. Багато воїнів пірнули й не виплили.

Наближалася черга поринати молодому егету, другові воєначальника.

Егет швидко підхопився на коня й поїхав додому. Він увійшов до батька у підземелля й розповів йому про те, що відбувається на березі моря. Старий вислухав сина й сказав:

- Син мій, на березі моря росте високе дерево. На вершині того дерева є пташине гніздо, а у тому гнізді лежить великий алмаз. Сяйво від цього каменю відбивається на морській гладі й висвітлює її. Коли черга поринати дійде до тебе, ти скажи цареві: «Государ, мені й так і отак прийде вмирати, а тому дозволь мені забратися на це дерево й подивитися востаннє убік рідного вогнища». Цар тобі дозволить, а ти дістань із гнізда той камінь і віддай його цареві.

Егет повернувся до берега моря, і коли черга поринати дійшла уводити, увести до ладу нього, він сказав цареві:

- Государ, мені й так і отак прийде вмирати, а тому дозволь мені забратися на це дерево й подивитися востаннє убік рідного вогнища.

Цар дозволив йому. Егет поліз на дерево; як тільки він добрався до гнізда й схопив звідти камінь, сяйво на море припинилося, і всі люди повалилися з ніг. Егет спустився з дерева й підніс цареві алмаз.

- Друг мій, як ти дізнався до цього? Коли ходили на війну, ти подарував воєначальникові коня, а тепер дістав і подарував алмаз, — здивувався цар.

- Про государ, — відповів егет: — і скажеш — страшно, і не скажеш — важко. Ну вже добре, покладуся на твою милість і скажу: я вкрив свого батька-старого, коли ти наказав убивати всіх старих, і всьому, що я зробив, я навчився у нього. Про государ мій, якби ти не повелів убити всіх старих, багато б гарних рад вони дали!

Після цього цар повелів випустити старого з підземелля, став тримати його при собі й виявляв йому велика пошана. Потім цар вийшов на вулицю, звернувся до своїх військ і сказав:

- Воїни мої, я зробив більшу помилку, коли повелів убити всіх старих. Якби вони були живі, усе наше місто було б повне мудрості.

Зараз ви читаєте казку Мудрий старий і дурний цар