У дрімучому лісі жила тигриця. Був у неї одне дитинча. Вийшла якось тигриця у ліс за видобутком і раптом їй назустріч мисливець. Вистрілив мисливець із лука й убив тигрицю. Довго чекало тигреня мати, але не дочекався. Рано ранком відправився він на пошуки матері. Довго шукав він по лісу й вийшов до печери. А у печері цієї жила левиця. На галявині у печери відіграло левеня. Тигреня й левеня сталі відіграти разом. Незабаром повернулася додому левиця. Побачила тигреня, вилизала, напоїла його, як і своє дитинчати, молоком. Подружилися тигреня й левеня, так так, що водою не розіллєш.
Ішли дні, місяці, виросли звірята. Усі мешканці лісу любувалися їхньою дружбою. Були вони завжди разом - і на полюванні, і на відпочинку. Настав строк, умерла левиця.
Дружбі тигреняти й левеняти дуже заздрив хитрий лис. Знав лисиць, що, поки два ці сабоні звірі разом, здолати їх нікому не під силу. Розв'язав лис пустити у хід усю свою хитрість, щоб рассорить друзів. Щодня, сховавшись, спостерігав він за друзями, праг довідатися ліпше їх звички. Помітив лисиць, що ранками, прокинувшись, лев позіхає й потягується, а тигр, розпластавшись, виглядає видобуток. Розв'язав лис використовувати ці звички друзів для своїх підступних цілей. Підкараулив кожного зі звірів окремо. - Ах, братик лівий, - зустрівши лева, говорить лис, - прагну сказати тобі дещо, так боюся, не повіриш.
- Не бійся, говори, - заспокоїв лиса лев.
- Твій друг тигр сказав, що завтра ранком уб'є тебе. Лев розсміявся у відповідь.
- Я не вірю. Тигр - мій кращий друг. Він пожертвує життям, але не зрадить мене. Ми з ним виросли разом. Але лис продовжував, обливаючись горючими сльозами:
- Як знаєш. Але мої слова можна перевірити: зверни ранком увага на поведінку тигра. Прокинеться він, розпластається на землі, оглядаючись по сторонах. Якщо ти не випередиш його, кинеться він і розтерзає тебе.
Хоча й не повірив лев лисові, але сумніву у нього зародилися. Усе-таки придивлюся-но я ранком до тигра, - подумав він. - А раптом лис правду говорить.
Залишивши лева, лис кинувся шукати тигра, знайшов його й, плачучи, наблизився до нього.
- Ти що плачеш, братик лисиць? - запитав тигр.
- Не повіриш, якщо скажу, - відповів лис.
- Говори, - велів тигр.
- Братик тигр, - почав лис, - зі страху перед тобою жоден звір не насмілюється сунутися у наші краї. Не те бути нам давно роздертими. Прагну на подяку відкрити тобі дещо, так боюся, не повіриш.
- Говори, не бійся, - заспокоїв лиса тигр.
- Твій друг лев завтра вб'є тебе.
- Звідки ти це побрав? - здивувався тигр.
- Учора я причаївся за пенечком і слухав, як лев говорив про це комусь, - відповів лис.
- Та що ж ти радиш? - запитав тигр.
- Рано ранком лев, прокинувшись, позіхне, потягнеться, а потім кинеться на тебе й розірве на частині. Раджу тобі випередити його, іншого виходу немає.
Тигр не повірив лисицю, але розв'язав перевірити сказане й, якщо слова лиса підтвердяться, убити лева. Розставшись із лисом, тигр пішов додому. У ту ніч лев і тигр довго не могли заснути. Ранком прокинулися вони й стали потихеньку стежити один за одним. Побачив лев, що тигр розпластався на землі й не зводить із нього око. Лев по звичці роззявив упасти й потягнувся. Переконався тигр, що лис говорив правду, і, розлютивши, кинувся на лев. Стали вони гризтися й загризли один одного на смерть. А лис, сховавшись за деревом, спостерігав за боротьбою старих друзів. Як тільки він побачив, що й тигр і лев випустили дух, побіг за своїми родичами й зібрав їхніх усіх.
Поїли лисиці тигрячого й левиного м'яса й запитують:
- Братик лисиць, адже ці звірі були дуже дружні, як же вони стали ворогами?
- Я їх рассорил, - похвастав лис.
- Як же це тобі вдалося?
- Спочатку я вивчив їхньої звички, а потім кожному окремо викликав сумніви, - став пояснювати лис. - Хитрість моя вдалася, вони загризли один одного. Та ось вам на тиждень їжа. А до наступного тижня я ще придумаю що-небудь і знову почастую вас.
Після цього випадку лисиць увірував у свої можливості. У тому ж лісі у сторожку жили два мисливці. Одного кликали Пирим, іншого Мамед.
Пирим і Мамед були дуже дружні. Лис мріяв позбавити ліс від цих мисливців і стати владарем у цих краях. Та розв'язав лис проробити з мисливцями те, що зробив з левом і тигром. Цього разу лис напнув на себе чалму, накинув на плечі плащ, побрав ціпок у одну лапу, у іншу - чіткі й пішов до мисливців.
- Братики мисливці, - покаявся він, - я покінчив з усіма кепськими справами, більше не душу курей. Але вовки не дають життя, гублять нас. Одна надія на вас. Дозволите мені пожити з вами, буду стерегти ваше господарство, а годувати мене будете відходами від добутої вами дичини.
Мамед пошкодував лиса й дозволив поселитися у сторожку.
- Послухай, Мамед, - попередив Пирим, - лиса порода підступна. Бережися.
Кілька днів придивлявся лис до всього. Помітив він, що Пирим щоранку, прокинувшись, першою справою перевіряє пружність тятиви свого лука. А Мамед біжить до струмка, лягає на землю й п'є прохолодну воду, потім піднімає великий камінь і закидає його далеко у зарості. Ні Пирим, ні Мамед не знали цих звичок один одного. Лис підкараулив Пирима, сказав:
- Прагну сказати тобі дещо, так боюся, не повіриш.
- Не бійся, говори, - відповідає Пирим. - Не повірю - тобі-те яке лихо?
Заплакав лис і говорить:
- Учора Мамед комусь говорив, що завтра запустить у тебе каменем і вб'є. Мене він за пнем не помітив.
- Ти брешеш, лис, - відповів Пирим. - Мамед - вірний друг. Він ніколи й не подумає про такий.
- Я знав, що ти не повіриш, - гнув своє лис, - але Усе-таки не витерпів і розв'язав сказати. Коли не віриш, перевір завтра ранком те, що я говорю.
- Та що ж я побачу ранком?
- Рано ранком Мамед побіжить до струмка, щоб розігнати сон, вип'є багато води, потім побере камінь і кине у тебе.
Пирим не повірив лисові, але проте подумав: Ну, що ж, перевірю слова лиса. А там розправлюся з ним, якщо бреше.
Відійшов лис від Пирима й пішов шукати Мамеда. Бачить, іде Мамед йому назустріч. Плачу, лис зупинив мисливця:
- Братик мисливець, прагну сказати тобі дещо, боюся, не повіриш. - Що ж це. таке, чому я не повірю? - здивувався Мамед.
- Так якби хто сказав мені раніше таке, я б сам не повірив, - говорить лис, - але зараз не можу не вірити - чув власними вухами.
- Говори ж, не тягни, - квапив Мамед. Лис і говорить:
- Сьогодні Пирим сказав, що завтра ранком уб'є тебе стрілою зі свого лука.
- Такого не може бути, - відповідає Мамед, - ми з Пиримом як брати. Тоді лис прийнявся переконувати Мамеда, але той усе не вірив.
- Слухай, мисливець, - говорить лис, - ранком рано піди до струмка й стеж звідти за Пиримом. Побачиш, як Пирим двічі потягне тятиву на луці, а із третього разу пустить у тебе стрілу. Якщо усе це виявиться неправдою, що прагнеш роби із мною.
Не повірив Мамед лисові, але подумав: Обережність - прикраса героїв, перевірю-но я.
Уночі лягли мисливці спати. Ранком кожний з них не зводив очей з іншого, праг перевірити слова лиса. Бачать, підтверджується всі, про що попереджав лисиць. Прагли друзі кинутися один на одного, так подумали, що перш, ніж відрізати, не погано б сім раз відміряти. Розв'язали вони поговорити один з одним і згадали вчасно, що багато заздрять їхній дружбі - не чи зла воля прагне рассорить їх?
- Брат, щось зол ти сьогодні, по очах бачу, - говорить Пирим, - що трапилося?
- Та й ти щось сердить, - відповідає Мамед.
- Так, ти правий, - говорить Пирим.
Сіли друзі рядком і повідали про усе один одному. Так з'ясувалося, що підступний лис праг погубити друзів-мисливців. Обнялися, розцілувалися двоє друзів і домовилися між собою прикинутися мертвими, а коли підійде до них лис, піймати його й убити. Лягли вони на землю й поглядають з-під прикритих вік. А лис стежив за ними бачили. Побачив, що впали вони на землю, розв'язав, що вмерли, підбіг, забив у долоні й присуджує:
- Ах, дурні, тиждень харчувався я м'ясом лева й тигра, а тепер ще тиждень буду харчуватися вашим м'ясом.
А тим часом мисливець Пирим схопив лиса за горло й задушив його.
- Мамед, ніколи не вір ворогу, не перевіривши його слів, - сказав він другові.