У одного шаха були дружина й син. Одного разу шах побрав із собою сина, візирів і векилов і відправився на полювання. Після того, як було вбито ними багато дичини, шах наказав розкинути намет на мальовничій галявині й улаштував тут стоянку. Соромлячись свого батька, шахзаде велів розбити свій намет подалі від намету батька.
Шах дуже любив сина й часто відвідував його. Та ось, раз він пішов відвідати його, увійшов у намет і побачив, що якась змія гизил-илан виповзла з-під намету й ось-ось готова вжалити юнака. Шах швидко наповнив водою один зі своїх черевиків і поставив перед змією. Змія напилася води й уползла назад. Шах розбудив сина й сказав йому:
- Улюблений мій син. За якісь мої добрі справи бог удостоїв мене своєї милості. Устань! Я не раджу тобі залишатися тут.
Та він розповів синові про те, що трапилося,, потім разом з ним повернувся у свій намет.
Поживши тут небагато, вони повернулися назад у місто. Через кілька днів, дружина шаха сабоно занедужала. Покликавши до себе сина, вона зробила йому такий заповіт:
- Улюблений мій син. Я більше не видужаю й умру. Після моєї смерті батько твій одружиться на іншій. Ця жінка з тобою не уживется. Вона
Відновить батька проти тебе й доб'ється того, щоб він, розорившись, убив тебе. Але ти намагайся, щоб батько твій не дійшов до такого стану. Якщо ви не уживетесь, залиши на час країну твого батька, а якщо у шляху хто-небудь стане тобі товаришем, то поклади під час їжі свій хліб на середину; якщо твій товариш відріже й покладе більшу частину хліба перед тобою, то продовжуй бути з ним товаришем, у противному ж випадку будь від нього подалі. Крім того, якщо ти дійдеш із товаришем до берега якої-небудь ріки, запропонуй йому сісти тобі на спину, щоб ти переніс його через ріку. Якщо він сам побере тебе на свою спину й перенесе через ріку, будь із ним товаришем, якщо ж він сяде тобі на спину, то він тобі не товариш, - будь від нього подалі.
Юнак заплакав, поцілував руку матері й вийшов з кімнати.
Через кілька днів дружина шаха померла. Через деякий час, шах одружився на іншій жінці.
Вона не ужилась із шахзаде й стала всіма силами відновлювати батька проти сина. Дотримуючись заповіту матері, шахзаде покинув країну свого батька.
По дорозі, на тому самому місці, де раніше стояли намету, він зустрівся з одним юнаком. Коли юнак запитав його, куди він іде, шахзаде відповів:
- Я направляюся у іншу країну. Юнак став просити шахзаде:
- Побери мене із собою. Мене кличуть Тахта-Клидж.
Та так вони стали товаришами. Пройшовши деяка відстань, вони зупинилися, щоб відпочити й поїсти. Шахзаде дістав хліб і поклав його на середину. Юнак розрізав хліб і більшу частину його поклав перед шахзаде, а меншу перед собою. Шахзаде побачив, що відповідно до заповіту його матері, цей юнак гідний бути його товаришем. Закінчивши їжу, вони продовжували свій шлях.
По дорозі вони дійшли до однієї ріки. Шахзаде запропонував товаришеві сісти йому на спину, щоб перенести його через ріку, але юнак не погодився й, побравши шахзаде на свою спину, сам переніс його через ріку, і вони продовжували свій шлях.
Через деякий час, вони дійшли до якогось міста, зняли кімнату й разом поселилися там. На ранок юнак сказав шахзаде:
- Братик, ти сиди будинку, а я піду зароблю що-небудь, принесу додому й будемо разом годуватися.
Та щодня він ішов, щоб заробити що-небудь, приносив додому, і разом вони їли й жили. Так проходив день за вдень. Нарешті, шахзаде задумався:
- До яких же пор цей юнак буде заробляти, а я буду їсти й праздно сидіти будинку? Адже і я повинен зайнятися якою-небудь справою.
Із цією думкою він одягся й вийшов з будинку. Бродячи по вулиці, він побачив раптом, що з вікна якогось високого будинку дивиться на нього гарна дівчина. Побачивши її, шахзаде відразу закохався у неї.
Цей будинок належав шахові, а дівчина була його дочкою.
Шахзаде у замисленості повернувся додому. Через небагато, прийшов його товариш. Помітивши, що шахзаде чимсь розстроєний, товариш запитав у нього про причину його сумуй. Шахзаде розповів йому про те, що з ним трапилося.
- Тільки через це ти так засмучений? - запитав юнак, сміючись. Адже - це дуже легка справа. Незабаром я тебе женю на ній.
У такий спосіб він заспокоїв шахзаде. На інший день юнак відправився у місто й сіл на камінь ельчи-даши. Шаха повідомили, що прибув посол. Негайно ж відправили людину довідатися, що він прагне повідомити шаха. Юнак сказав, що прагне посватати дочка шаха за свого брата. Тоді шах велів відповісти, що він видасть свою дочку за його брата, якщо той побудує собі такий же палац, як і
У нього. Юнак погодився. На інший день народ, прокинувшись, побачив, що перед шахським будинком побудований новий будинок, який у сто раз більше й гарніше шахського.
Юнак повідомив шаха, що будинок готовий Шахові не залишалося нічого більше, як видати дочка за шахзаде. Улаштували весілля.
Коли шахзаде праг відправитися до дівчини, юнак сказав йому:
- Братик, поки не ходи; почекай, спершу я піду до дівчини, а потім ти. Шахзаде погодився. З'явившись до дівчини, юнак дунув їй у рота. Негайно ж
З її рота одна за іншою виповзли одинадцать змій, і кожна з них намагалася вжалити юнака. Але юнак виявив спритність і вбив усіх змій.
Потім він приклав вухо до рота дівчини й зрозумів, що там залишилася ще одна змія, але поки нешкідлива. Юнак повернувся й відправив шахзаде до дівчини.
Виявилося, що раніше, за кого б не видавали заміж дочка шаха, змії, що виповзали одна за іншою з її рота, жалили й убивали наречених. Та скільки людей не намагалися одружитися на цій дівчині, усі вони були вжалені зміями. Тому шах уважався, що й цей юнак не залишиться у живі.
На наступний ранок шах послав довідатися про долю юнака. Коли прийшли до нього, то побачили, що він цілий і. непошкоджений і розмовляє з нареченою. Коли про це сповістили шаха, той наказав, щоб народ три дні віддавався веселощам.
Проживши тут якийсь час, шахзаде розв'язав повернутися до себе на батьківщину. Він попросив у шаха дозволу й після довгих наполягань одержав його. Шах обдарив свого зятя і його товариша багатими подарунками, золотом і сріблом і, відправивши у шлях, наказав супроводжувати їх на відстані трьох перегонів.
Коли шахзаде і юнак прибутку на те саме місце, де вони зустрілися у перший раз, юнак сказав йому:
- Братик мій, тепер ми повинні розстатися. Це багатство й цю дівчину
Ми придбали спільно вдвох і повинні поділити всі навпіл.
Шахзаде погодився. Поділили усе. Залишилися лише верблюд, мул і дочка шаха. Юнак сказав, що потрібно поділити навпіл і їх. Оголивши шаблю, він розрубив на дві рівні частини спершу верблюда, потім мула. Коли черга дійшла до дівчини, шахзаде став благати юнака не ділити її навпіл. Але скільки він не просив, той не погоджувався. Нарешті, шахзаде запропонував йому побрати усе багатство собі, а дівчину залишити йому. Але юнак не погодився й на це. Тоді шахзаде запропонував йому побрати дівчину цілком собі. Не погодившись і на це, юнак прив'язав дочку шаха до дерева й, оголивши меч, зібрався було вилучити його на голову дівчини, як раптом з переляку її вирвало й з її рота вискочила та сама остання змія, яка тоді не виповзла. Після цього юнак вклав меч у піхви й сказав своєму другові:
- Брат мій, мені не потрібні ні багатство, ні дівчина. Мені потрібно було витягти з рота дівчини цю саму змію. Якби ця змія не виповзла тепер, то вискочила б коли-небудь і погубила тебе. Тепер побери усе це багатство й дівчину й відправляйся до свого батька. Так буде тобі відомо, що я не людей, а та сама змія, якої батько твій дав напитися зі свого взуття. Я вже відплатив добром за добро. А тепер вибачай!
Із цими словами юнак перетворився у змію й зник.
Шахзаде прибув у країну свого батька.
Одержавши звістку про прибуття сина, шах виїхав йому назустріч і врочисто привіз його у місто. Отут шахзаде вдруге відсвяткував весілля.
Шах і всі інші, поївши й попивши, пішли вже у землю, ми будемо їсти, пити й віддаватися життя.
З неба впали три яблука. Одне - мені, інше - оповідачеві, а третє - тому, хто слухав...