Не у наш час, а давним-давно жив на світі людей. Кликали його Шейдулла, і був він ледар і ледар.
Дружина й діти його постійно голодували, а вуж про нові плаття й мріяти не змели.
Стане дружина дорікати Шейдуллу, що він не прагне працювати, а Шейдулла у відповідь:
- Нічого, не горюй! Зараз живемо бідно скоро будемо жити багато!
- Так як же ми будемо жити багато? - запитала дружина.- Адже ти цілі дні лежиш, палець про палець не вдариш!
А Шейдулла знову своє:
- Почекай, прийде час - заживемо й ми багато! Чекала дружина, чекали діти - не могли дочекатися.
- Нема чого чекати, - говорить дружина, - зовсім від голоду вмираємо!
Розв'язав отут Шейдулла йти до мудреця за радою: як від бідності позбутися. Зібрався й пішов.
Ішов Шейдулла три дні й три ночі й зустрів на дорозі худого вовка.
- Куди йдеш, добра людина? - запитав його вовк.
- Так ось іду до мудреця просити ради, як стати багатим. Почув це вовк і говорить Шейдулле:
- Будь ласка, довідайся, до речі, що мені робити. Ось уже третій рік у мене страшний біль у животі: ні днем, ні вночі немає мені спокою. Нехай порадить мудрець, як мені позбутися цього болю.
- Добре, - відповідає Шейдулла, - запитаю. Та пішов далі.
Ішов Шейдулла знову три дні й три ночі й побачив біля дороги яблуню.
- Куди йдеш, добра людина? - запитує його яблуня.
- Іду до мудреця просити ради, як жити без праць.
- Будь так добрий, попроси у мудреця ради й для мене, - говорить яблуня.- Щороку навесні я вся зацвітаю, а як розпустяться мої квіти, так усе разом і обсипають. Запитай у мудреця, тому це.
- Добре, запитаю, - відповів Шейдулла й відправився далі. Ішов він знову три дні й три ночі й дійшов до. глибокого озера. Висунула більша риба голову з води й запитує:
- Куди йдеш, добра людина?
- Так ось іду до мудреця просити ради й допомоги.
- Будь так добрий, передай ти мудрецеві й моє прохання. Ось уже сьомий рік, як у мене постійно щось коле у горлі. Нехай мудрець дасть пораду, як мені стати здоровішою.
- Добре, запитаю, - сказав Шейдулла й пішов далі.
Ішов Шейдулла знову три дні й три ночі. Нарешті дійшов він до гаю. А гай уся була з рожевих кущів. Дивиться - під одним кущем сидить старий з довгою сивою бородою. Глянув старий на Шейдуллу й запитує:
- Що тобі потрібно, Шейдулла? Здивувався Шейдулла.
- Як ти, - запитує, - довідався моє ім'я? Не чи той ти мудрець, до якого я за радою йду?
- Так, - відповів старий.-Що ж тобі потрібно від мене? Говори скоріше! Розповів Шейдулла, навіщо він прийшов, що йому потрібно. Вислухав його мудрець і запитує:
- Більше ні про що не прагнеш запитати мене?
- Прагну, - відповідає Шейдулла. Та розповів про прохання худого вовка, яблуні й великої риби.
- У риби, - сказав мудрець, - застряг у горлі великий дорогоцінний камінь. Коли виймуть у неї з горла цей камінь, тоді вона й видужає. Під яблунею заритий великий глечик зі сріблом. Коли вириють цей глечик, тоді перестануть засихати квіти яблуні й будуть на ній дозрівати яблука. А вовкові, щоб позбутися болю, потрібно проковтнути першого ледаря, який йому попадеться.
- А моє прохання? - запитує Шейдулла.
- Твоє прохання вже виконане. Ступай! Зрадів Шейдулла, не став більше розпитувати мудреця ні про що й відправився додому. Ішов він, ішов і дійшов до озера. Там його чекала з нетерпінням більша риба. Як тільки побачила вона Шейдуллу, запитала:
- Ну, що порадив мені мудрець?
- Коли виймуть у тебе з горла дорогоцінний камінь, тоді й станеш ти здоровішої, - сказав їй Шейдулла й праг іти далі.
- Добра людина, зглянься треба мною, - стала просити його риба, - вийми у мене з горла етоткамень! Та мене звільниш, і сам багатство одержиш!
- Ну ні, навіщо мені даремно трудитися? У мене й без того багатство саме собою з'явиться!-сказав Шейдулла й пішов далі.
Прийшов Шейдулла до яблуні. Побачила його яблуня - затріпотіла всіма своїми гілками, зашелестіла всіма своїми листиками.
- Ну що? - запитує.- Довідався ти у мудреця, як мені позбутися мого горя?
- Довідався, - говорить Шейдулла.- Треба, щоб у тебе з-під корінь вирили великий глечик зі сріблом. Тоді й не будуть засихати твої квіти, тоді й будуть дозрівати яблука.
Сказав це Шейдулла й праг іти далі. Стала яблуня просити його:
- Вирий з-під мого корінь цей глечик зі сріблом! Це й тобі на користь піде - відразу розбагатієш!
- Ну ні, не прагну я трудитися! Мудрець сказав, що у мене й без того усе буде, - відповів Шейдулла й пішов своїм шляхом.
Ішов він, ішов і зустрів худого вовка. Побачив Шейдуллу худий вовк, так увесь і затрясся з нетерпіння.
- Ну, - запитує, - що порадив мені мудрець? Не млой, скажи скоріше!..
- З'їж першого ледаря, який тобі на шляху зустрінеться, - відразу поправишся, - сказав Шейдулла.
Подякував вовк Шейдуллу й став розпитувати його про усе, що він бачив і чув по дорозі.
Шейдулла розповів вовкові про свої зустрічі з великою рибою і яблунею й про їхні прохання.
- Тільки не став я затримуватися, - говорить Шейдулла, - я й без того багатий буду.
Вислухав його вовк і дуже зрадів.
- Ну, - говорить, - не потрібно мені тепер шукати ледаря: він сам до мене прийшов! Немає нікого на світі глупее й лінивіше цього Шейдулли!
Кинувся вовк на Шейдуллу та й проковтнув його цілком! Так і пропав ледар Шейдулла.
З неба впали три яблука: одне - тому, хто слухав, інше - тому, хто розповідав, третє - усім іншим.