У старожитні часи жив на світі жадібний і жорстокий падишах. Не було у нього дітей. Та ось одного разу вночі приснилося падишахові, що він розмовляє з дервішем.
- Слухай, падишах, бачу, засмучуєшся через те, що немає у тебе дітей. Але знай, радий не будеш, якщо з'явиться у тебе спадкоємець, - сказав йому дервіш.
- Тому це радий не буду? - запитує падишах.
- Що посієш, то й пожнеш. Ти мучив підданих, а тебе син замучить. Пройшло дев'ять місяців і дев'ять днів після цього сновидіння, і дружина
Народила падишахові сина. Хлопчик народився по пояс змією, а вище пояса - людиною. Дуже розладнався падишах, довідавшись про це. Відомо, що дитина росте з місяця на місяць, рік у рік. А син падишаха ріс прямо на очах,
За рік-два він став з вісімнадцятирічного юнака. Одного разу син перепинив батькові дорогу й говорить:
- Батько, побери мені у дружин царівну з Рума. Прагну одружитися.
- Нещасний, хто за тебе дочка віддасть?
- Нічого знати не бажаю, - говорить син. - Якщо протягом трьох днів румська царівна не стане моєю дружиною, вжалю тебе на смерть.
Падишах злякався. Покликав свого візира й радника, просить допомогти. Розв'язали знайти дівчат і видати її за румскую царівну. Незабаром падишах покликав до себе сина:
- Завтра весілля. Син ставить умову:
- Ти мені повинен таке весілля справити, щоб нагодувати всіх бідних і знедолених і щоб пішли вони з весілля з подарунками. Не зробиш того, що говорю, - не жити тобі.
Падишах зі страху витратив полказни на весілля. Знайшли разбитную дівиць, умовили назватися румской царівною, а вночі проломити череп юнакові-змієві. Дівчина погодилася, і почався бенкет. Три дні й три ночі піддані падишаха гуляли на весіллі, і кожний ніс із собою подарунок. Наприкінці третього дня дівчину відвели до нареченого. Уночі царевич розгадав намір дівиці вбити його й вжалив її на смерть. Ранком, довідавшись про те, що трапилося,, падишах затрясся від страху. А син і говорить батькові:
- Тепер побери мені у дружин китайську царівну. Не жениш, - вжалю тебе на смерть.
Та як не благав падишах сина відмовитися від цієї витівки, змій не погоджувався. Та цього разу падишах підшукав підходящу дівицю, навчив її, як і першу. А синові сказав:
-Завтра весілля.
Син знову ставить умову: - Скличеш усіх бідних на весілля, і цього разу буде тривати вона сім днів, сім ночей. Та знову кожний гість повинен піти з подарунком.
Падишах, побоявшись заперечувати, витратив на весілля іншу половину скарбниці. Уночі, після весілля, юнак убив і цю дівицю. Через кілька днів він знову перепинив падишахові шлях:
- Увесь твій підступ я розгадав. Дівиці, узяті мені у дружин тобою, ні румська й ні китайська царівни. Тому-Те я й убив їх. Па цей раз побереш мені у дружин індійську царівну, і весілля буде тривати сорок днів і сорок ночей.
Падишах зрозумів, що якщо й цього разу не виконає бажання сина, то не уникнути йому смерті. Довелося падишахові витратити усе, що залишилося багатство й побрати у дружин синові індійську царівну. Усе золото й срібло зі скарбниці роздарував він жебраком, спорожніла царська скарбниця.
У ніч після весілля падишах око не зімкнуло, думав про те, що й цього разу змій уб'є наречену. Падишах боявся, що прийде тримати відповідь перед індійським царем. Він приставив до змія з нареченою спостерігачів. Уночі змій обернувся прекрасним юнаком. Спостерігачі прибігли до падишаха й розповіли про побачений. Падишах дуже зрадів. Ранком покликав він до себе сина й сказав:
- Син мій, поясни, за що ти заподіяв мені стільки зла, змусив мене спустошити всю скарбницю?
- Усі дуже просто, батько. Награбоване й накрадене у народу я повернув людям, і дяка людська зробила мене прекрасним.