Жив-Була одна бідна людина, такий бідний, що бідніше його нікого не було. Зате він умів робити те, чого не вміли робити інші. Він умів чаклувати. Тільки своїм чаклунством він не міг принести самому собі благо, тому що інакше втратився б цього дарунка.
Ось так жив він один, бідуючи горі, і довго не міг знайти дівчину, яка погодилася б вийти за нього заміж.
Нарешті він знайшов дівчину, що не відмовився стать його дружиною. Кликали цю дівчину Самба.
Родом вона була здалеку. Довелося їй розстатися зі своїми рідними, щоб жити там, де живе її чоловік. У покладений час народила вона сина, а потім і дочку.
Одного разу подружжя посварилося. Дуже розсердившись на чоловіка, Самба пішла з його будинку й відправилася до своїх батьків.
Разом із двома дітьми пішла вона по важкій дорозі на батьківщину. Маленький син сам крокував спереду, а дочка сиділа прив'язана у матері за спиною. Вона йшла вже багато часу, як раптом їй зустріло диквиши - чудовисько із шістьома головами.
- Куди йдеш? - грізно запитало чудовиська. Перелякана Самба відповіла:
- Я йду туди, де сходить сонце. А ти?
- А я йду зовсім у іншу сторону. Туди, де сонце заходить! - Та чудовисько проковтнуло спочатку однієї дитини, потім другого, потім і Самбу разом з речами, які вона несла.
Потім чудовисько продовжувало свій шлях на захід. Пройшло скільки-те часу, чудовисько вдарило про землю своєю чарівною паличкою, і обоє дитину й Самба знову виявилися на дорозі,
- Ти усе ще прагнеш іти туди, де сходить сонце? - запитало чудовиська.
- Так, прагну. Я йду до своїх батьків. Я посварилася із чоловіком. Він просив мене залишитися, але я не прагну більше жити з ним.
- Ах так! Виходить, злість змусила тебе влізти на верхівку найвищого баобаба? Але злість не допоможе тобі злізти звідти! - Та чудовисько знову проковтнуло Самбу разом з дітьми.
Крокуючи усе далі на захід, чудовиська знову вдарило про землю своєю чарівною паличкою. Та Самба й діти зараз же з'явилися перед ним.
- Ти усе ще прагнеш іти до своїх батьків?
- Ні, я роздумала, я розв'язала повернутися до чоловіка. Почувши такі слова, чудовиська її відпустило. Обрадувана Самба швидко покрокувала по дорозі. Хлопчика
Вона вела за ручку, а дівчинка була прив'язана у неї за спиною. Самба оглянулася по сторонах, побачила, що ніхто за нею не стежить, і повернула у іншу сторону. Замість того щоб іти до будинку чоловіка, вона пішла до своєї подруги. А наступного дня, уперто дотримуючись своїх розв'язку, направилася туди, де жили її батьки.
- Чому ти мене обдурила? Чому ти не пішла у будинок свого чоловіка? - знову на дорозі перед нею з'явилося чудовисько.
Самба затремтіла від страху, міцно притискаючи до себе дітей.
- Ні-ні, я передумала, я не прагну вертатися до нього. Я піду до батьків!
- Ах так! Виходить, злість змусила тебе влізти на верхівку найвищого баобаба? Але запам'ятай! Злість не допоможе тобі злізти звідти! - Та чудовисько проковтнуло Самбу і її дітей.
Пройшло десять днів, і чоловік Самби відправився до її батьків. Коли вони довідалися, що Самба від нього пішла, мати дуже засмутилася й стала голосно плакати.
- Чому ж ви посварилися? - заливаючись сльозами, запитала вона.
- Через качан кукурудзи, - пояснив чоловік. - Ми голодували, тому що на нашому полі нічого не виросло. У нас залишився тільки один качан кукурудзи. Вона сказала, що з'їсть його сама. А я просив її поділитися з дітьми й із мною. Але вона не захотіла, сказавши, що їй набридло вічно голодувати. Вона пішла разом з дітьми, сказавши, що йде до батьків.
- Айюе! Бедняжка Самба! Її загризли у лісі дикі звірі! Бідна Самба! Бідні наші онуки!
Батьки довго оплакували свою дочку, а чоловік прикинувся, що теж плаче разом з ними. Адже це він використовував свою чарівну силу й перетворився у чудовиська, щоб провчити Самбу. Але впертість і злість до добра не доводять. Самба виявилася дуже впертої й непоступливою. Чоловікові так і не вдалося напоумити дружину. Однак і сам він через свою впертість і злості залишився навіки один.