Жив-Був старий вождь. У нього був собака. Одного разу якийсь незнайомець-мисливець попросив у вождя пристановища. Та вождь не відмовив йому у притулку.
Через якийсь час прибулець обкрав вождя й утік. Злодій знав, що за ним буде погоня, і сховався у високій траві поруч із будинком вождя. А вождь, д умая, що злодій пішов далеко, без побоювання вийшов з будинку, і тоді злодій убив вождя.
Собака, який випливав по п'ятах за своїм хазяїном, погналася за вбивцею, наздогнала його, повалила на землю й загризла. Жалібно завиваючи, оплакуючи смерть хазяїна, пішла вона по стежці.
Собаці зустрілася людина, яка запитала, яке горе її осяглося. Та собака розповів йому про невдячність мисливця.
Перехожий поспівчував собаці й запитав, чому він може їй допомогти. Собака відповів, що їй потрібно тільки одне: щоб він поховав її вбитого хазяїна. Та перехожий зробив це.
На подяку собака віддав йому усе майно вбитого хазяїна. Людей з радістю прийняв цей дарунок і навіть поселився у будинку вождя. Але він погано кормил собаку. Та через якийсь час собака занедужав і издохла. Саме у цей день якийсь перехожий постукав у двері й попросив пристановища. Хазяїн будинку дозволив йому залишитися. Та ось одного разу прибулець викрав у свого рятівника усе майно й залишив його у убогості.
Та людина пішла шукати роботу, тому що йому нема чого було їсти. Але він ніякої роботи не знайшов, нікому він не був потрібний.
Статут від даремних пошуків, голодний і смутний, він ліг у тіні під більшим деревом і заснув. Та собака з'явився йому у сні.
- Отож як ти віддячив мене за усе добро, яке я тобі зробила! Якщо б ти мене кормил добре, не морив голодом, я б не издохла. А тепер до кінця своїх днів ти будеш сам, як бездомний собака, бродити від будинку до будинку, але не знайдеш нікого, хто дав притулок би тебе й нагодував! - сказав собака.