У одного мисливця були дві дочки-погодки. Коли вони стали дорослими, до них стали ходити кохані. Але мисливець був строгий і всіх виганяв. Тому дівчата зустрічалися зі своїми коханими потай від батька.
Якось раз одна з дочок запитала батька, де він буде сьогодні полювати. Мисливець здивувався такому питанню, але назвав дочки точне місце. Тоді дівчата домовилися зі своїми коханими, щоб вони пішли слідом за батьком, де-небудь у глухомані з'явилися перед ним, викликали б сварку й убили. Обоє відразу погодилися виконати те, що запропонували їхні подруги. Пішли слідом за батьком, з'явилися перед ним у глухомані й убили.
Пізно ввечері собака, що завжди супроводжував мисливця, на самоті повернулася додому. Побачивши її, дочки вдавано радісно закричали:
- Нарешті батько йде додому.
Але мисливець не прийшов, і тоді дружина відправила слугу на пошуки чоловіка.
Вірний собака біг поперед слуги й указувала дорогу. Так вона довела його до мертвого хазяїна. Але що міг слуга? Праг підняти хазяїна, щоб віднести додому, але у нього не вистачило сил. Та тоді він побіг додому, щоб повідомити про те, що трапилося,. Дружина гірко заридала, оплакуючи чоловіка, і тепер уже
Дві людини з носилками відправилися за загиблим.
У день похорону обидві дочки втекли до своїх коханих. А вночі, після похорону, мисливець з'явився у сні до своєї дружини й розповів їй, хто винуватий у його смерті.
Тоді бідна жінка, не перестаючи плакати, стала голосно обвинувачувати своїх дочок. Як вони могли зважитися на таке лиходійство! Як могли вони заради своїх коханих загубити батька!
Тоді, побоюючись, як би чужі люди не довідалися, у чому вона обвинувачує своїх дочок, їх кохані розв'язали заманити жінку у ліс і теж убити. Як задумали, так і зробили. Але вони не помітили, що вірний собака біг слідом за господаркою. Вона усе бачила й залишилася сторожити мертве тіло. Кілька днів, сумно завиваючи, оплакувала вона нещасну жінку. Потім побрела куди ока дивляться, усе ще продовжуючи скиглити, і раптом зустріла перехожого. Він запитав собаку, про що вона засмучується. Собака всі йому розповіла й попросила перехожого поховати її господарку, як личить ховати людину.
Перехожий виконав бажання собаки, і на подяку вона повідала йому таємницю свого хазяїна: показала місце, де була закопана скриня із грішми. Тепер усе багатство належало перехожому.
Він витягся скриню із землі й переніс його у інше потайное місце. Але раптом згадав про собаку. Адже їй усі відомо, вона увесь час ішла за ним, не зрадить чи його? Та, недовго думаючи, убив собаку.
Пройшло небагато часу, і повз це місце проходила ще якась людина. Він наткнувся на мертвий собаку, пошкодував бідна тварина, викопав яму й зарив труп. А вночі собака з'явився йому у сні, розповіла про усе, що відбулося, і стала вмовляти скористатися багатством. Спочатку
Людина відмовилася. Він не праг ніякої нагороди за таку дрібницю. Адже він просто розв'язав укрити її тіло від мух і мурах.
Прокинувшись, людина посміялася над своїм сном і відправився було далі, але отут його побрав роздум: а раптом у зазначеному собакою місці дійсно захована скриня з багатством? Та людина відправилася на пошуки.
Він почав копати землю й незабаром побачив скриню, наповнений грішми. Тоді людина надумала побудувати собі будинок на цім самому місці. Надумав і відправився у ліс за суками й за соломою для хатини. Але коли вернувся, скрині вже не було, хтось украв його.
Він побіг по стежці й побачив незнайомця, що швидко йде, зігнувся під вагою скрині. " Скриня-Те мій", - сказав він собі й, наздогнавши того, хто потяг скриню, ударив його ножем. А потім, для більшої безпеки, розв'язав віднести скриню подалі.
Але у той час, коли він уже закопував скриню у глибокому яру, повз ішов перехожий. Він теж захотів скористатися щасливим випадком. Напавши на хазяїна скрині, він його вбив.
Чи Надовго ця людина стала хазяїном багатства? Напевно, найшовся хто-небудь четвертий, а потім і п'ятий, хто захотів заволодіти скринею із грішми.
Адже часто гроші позбавляють людей розуму й роблять їхніми лиходіями!