Жили-Минулого чоловік і дружина. Але жінка була дуже вибаглива. Усяка їжа викликала у неї відраза. Нічого їй не подобалося: ні курка, ні м'ясо антилопи, жодна риба, крім сома.
- Піймай мені сома, - вимагала вона.- Я прагну тільки сома! Якщо ти мені не піймаєш сома, я вмру від голоду.
Та чоловік одного разу розв'язав виконати її бажання. Він пішов на берег ріки, закинув вудку, наловив багато риби, тільки сом не ловився.
Йому вже набридло стояти з вудкою у руках цілий день. Та раптом він відчув, як сабоно натягнулася волосінь. "Ого! - подумав чоловік, - впіймалася якась більша риба".
Він обережно потягнув вудку й побачив у воді голову величезного сома. На ній виднілися дев'ять раковинок: три на чолі, три на одній стороні голови, три - на іншій. Людина кинула вудку й праг утекти.
- Не лякайся! - крикнула йому навздогін риба.- Якщо вже ти піймав мене, так неси додому.
З побоюванням наблизився до берега людей і витягнув сома з води, Він праг уже підвісити його на ціпок, як раптом риба знову заговорила людським голосом:
- Ні, не протикай мене ціпком! Мені буде боляче. Піди у пальмовий гай, нарубай гілок, зроби носилки й неси мене на них.
Людина так і зробила. Прийшовши додому, він поклав рибу перед дружиною, а сам пішов. Дружина була дуже задоволена, навіть стала танцювати від радості. А коли вона нахилилася над величезною рибою, сом заговорив людським голосом:
- Перш ніж ти мене приготуєш і з'їж, купи новий ніж, новий горщик, нову тарілку й нову циновку.
Жінка побігла до чоловіка й попросила його купити всі названі рибою речі.
- Послухай-но, - сказав їй чоловік, - адже, коли я піймав цю рибу, вона й із мною говорила.
Але дружина не стала його слухати:
- З тобою говорила, подумаєш! Вона із мною розмовляє, тому що прагне із мною дружити... Я її й знімання сама, поодинці. Й-і-Їх! Адже це саме та риба, якої мені так давно хотілося поїсти!
Чоловік пішов і купив дружині новий ніж, новий горщик, нову тарілку й нову циновку. Дружина, дуже задоволена, попатрала рибу, розрізала її на шматки й стала варити. Коли усе було готове, вона пошкодувала свого чоловіка, покликала його й запропонувала йому теж шматок риби. Але він відмовився:
- Чорт забери! Невже ти думаєш, що я стану їсти рибу, яка говорить людським голосом? Їж сама! Вічно у тебе всякі примхи!
Дружина поклала рибу на нову тарілку, села на нову циновку й стала їсти. Вона їла, їла, їла доти, поки від риби нічого не залишилося. Нарешті вона задовольнила своє бажання.
Та раптом риба заговорила людським голосом з живота жінки:
- Ну як, ховаю поїла?
- Так, дуже добре.
- Тепер вимий руки, будемо з тобою розмовляти! Жінка вимила руки, і риба знову запитала її:
- Ти з'їла усе, що було у горщику?
- Так, усе з'їла.
- Приготуйся, я зараз вийду!
- Як же ти вийдеш?
- А як ти прагнеш, щоб я вийшла?
- Виходи через ніс.
- Фу, через ніс. Фу, він у тебе мокрий. - Ну, тоді через очі.
- Через очі. Фу, вони у тебе завжди мокрі.
- Ну, тоді через вуха.
- Через вуха... Фу, вони у тебе вічно брудні.
- Тоді через рота.
- Через рота? Ні, я через нього ввійшла.
- Тоді виходи як прагнеш! - закричала жінка.
Та, проломивши їй спину, риба вийшла назовні, а жінка вмерла.
Коли чоловік увійшов у хатину, риба лежала, витягнувшись на циновці поруч із мертвою дружиною.
- Ти тільки не лякайся й не жалуй свою дружину. Вона була негарна жінка, - сказала риба. - Як тільки поховаєш її, віднеси мене туди, де ти мене піймав. Тільки не на носилках, а у новій циновці.
Чоловік погоревал, погоревал, так робити нема чого. Покликав усієї родички й поховав дружину.
На наступний ранок проспівав перший півень, проспівав другий, проспівав третій, і риба знову заговорила:
- Вставай! Прийшов час! Неси мене до ріки.
Людина виконала наказ риби. Він тепер боявся її й ніс дуже обережно.
- Не залишай мене на березі. Увійди у воду, неси мене до того місця, яке я тобі вкажу, - веліла йому риба.
Людина ввійшла у воду, зробив кілька кроків.
- Іди далі, іди далі! - наказала риба.
Людина зробила ще кілька кроків. Вода доходила вже йому до плечей.
- Отут зупинися! Але не кидай мене, а вилучи у воду обережно! - сказала риба.
Людина дбайливо вилучила рибу у воду. Уже із глибини ріки вона сказала, висунувши голову:
- Слухай, коли будеш одружитися другий раз, вибирай дружину, яка не була б такою вередухою! Інакше тобі це буде коштувати життя!
Та людина незабаром знайшла собі іншу дружину, але таку, яка всім і завжди була задоволена.