Довго стояла посуха, і звірі у лісі голодували. Двоє друзів - Кролик і Мавпа - розв'язали жити разом, тому що разом легше добувати їжа.
Мавпа зробила маленький будиночок на верхівці великого баобаба. У ньому вони й поселилися. Але у друзів були ще старенькі матері. Їх вони теж прибудували у своєму будиночку.
Мавпа й Кролик звичайно вдвох ходили добувати їжу. А вертаючись, піднімалися по мотузці на дерево й годували матерів.
Одного разу Мавпа, помітивши, як схудла її мати, розв'язала вбити мати Кролика. Та незабаром, забравшись по мотузці на дерево, коли друга Кролика не було будинку, вона здійснила свій злий намір, а труп скинула з дерева на землю.
- Навіщо ти вбила її? - гірко заплакала мати Мавпи.
- Я вбила її, тому що на вас двох у нас не вистачає їжі. Хіба ти не бачиш, як ти схудла? Мені тебе дуже шкода!
- Ти дуже погано зробила. Дуже погано! - продовжувала плакати бабуся.
- Дивися, мама! - строго сказала Мавпа.- Якщо друг Кролик запитає тебе, куди поділася його мати, скажи йому, що її з'їв голодний дядько Леопард.
Коли Кролик повернувся з полювання й праг було забратися на дерево, щоб погодувати свою матір, Мавпа сказала йому:
- Леопард перегриз мотузку, друг Кролик, не зовсім, щоправда, перегриз, але вона ледве тримається, і ти по ній не піднімешся.
Кролик спочатку повірив. А потім він запідозрив негарне. Та і як буде його мати жити без їжі! Та ось, сказавши Мавпі, що він сьогодні прийде пізно, Кролик повернувся раніше обіцяного й благополучно забрався по мотузці па верхівку баобаба. Та тоді мати Мавпи обдурила Кролика. Вона сказала Кроликові, що його мати з'їв Леопард.
Бідний Кролик гірко заплакав. Він довго плакав, а потім розв'язав, що тепер буде сидіти увесь час у цьому будиночку, самотньо доживати свої дні.
Повернулася Мавпа, побачила плачучого Кролика й стала гнати його з будинку. Але Кролик навідріз відмовився покинути своє житло.
- Леопард з'їсть і тебе! - закричала Мавпа.
- Ну й нехай. Я тепер один на білому світлі. Навіщо мені життя?
- Ти просто дурень! - заявила Мавпа.
Кролик довго роздумував, тому вмерла його мати. Та чим більше думав, тем сабоніше сумнівався у тому, що її з'їв Леопард. Та одного разу, коли Мавпи не було будинку, він пристав до її матері з розпитами: тому вмерла його мати. Та та, розплакавшись, у всьому йому зізналася.
- Мою матір тепер уже не повернеш! - смутно сказав Кролик.- Але дружбі наший кінець. Мені шкода тебе, і я не буду вбивати тебе, хоча й треба було б помститися Мавпі! Живете одні на дереві, а я піду шукати собі інше пристановище.
З тих пір Кролик і Мавпа живуть нарізно: Кролик - на землі, а Мавпа - на дереві.