У тих місцях, де вождем був Лапунди, жив-був одна людина по імені Ша-Шипо. Він так любив полювання, що нічим іншим не праг займатися. Скільки дружина його не лаяла, скільки не вмовляла узятися за які-небудь інші справи, він і слухати її не праг. Щодня піднімався рано-рано й відправлявся на полювання.
Якось раз направився він разом зі своїми собаками до пагорбів Лонди, де була безліч диких кроликів.
Коли він добрався до пагорбів, собаки, побачивши кроликів, кинулися переслідувати їх. Незабаром вони зникли у глибокій ущелині. Мисливець Ша-Шипо чекав-чекав їх, але так і не дочекався. Тоді він розв'язав не гаяти час і обстежити ось хоча б цю нору, довідатися, чи глибока вона. Сіл він на землю, вилучив ноги у отвір і - провалився.
Вискочили собаки з ущелини, забігали у пошуках хазяїна, відшукали його й сталі гавкати, волаючи про допомогу.
Сини мисливця, забеспокоившись, чому їх батько так довго не вертається, відправилися на його пошуки. Ще не дійшовши до пагорбів, почули вони гавкіт собак. Побігли туди й побачили, як собаки, жалібно скиглячи, бігають навколо нори. Заглянули усередину й розглянули у мороці нерухливе тіло свого батька. Вони подумали, що він мертвий, і стали голосно плакати.
Але мисливець зовсім не був мертвий, він просто спав. Почувши плач синів, він прокинувся й заговорив з ними. Тоді сини, заспокоївшись, почали думати, як би витягтися батька. Думали вони, думали, але нічого не придумали. Вони нагорі метушилися, а батько як і раніше залишався у норі.
Тоді, нарешті, розв'язали покликати кого-небудь із мудрих старих. Але сама мудра людина тільки порадила кинути у нору їду, щоб Ша-Шипо не вмер з голоду.
Коли сини розповіли матері про те, що відбулося з батьком, вона махнула сердито рукою:
- Може бути, тепер перестане ходити на полювання. Може бути, буде працювати по будинкові.
Пройшов день, пройшов другий. Усе думали й думали про те, як би витягтися мисливця з нори, як би він там не вмер. Щодня кидали йому їду.
Нарешті найшлася одна розумна людина - юнак по імені
Кариало, який придумав, як витягтися мисливця живим і непошкодженим. Треба, сказав він, щоб люди по черзі, один за іншим, підходили уводити, увести до ладу норі й скидали туди камені. Та усе пішли його раді. Ось по цих каменях мисливець і вибрався назовні.
Усе раділи. Тільки одна людина не раділа. Але коли Ша-Шипо заприсягся, що більше ніколи не піде на полювання, тоді й дружина обрадувалася й щедро напоїла пальмовим вином усіх, хто рятував її чоловіка. А ввечері у селищі люди танцювали батуке на честь порятунку мисливця Ша-Шипо.