За давніх часів жив у Англії один лицар. На щиті у нього був зображений страшний крилатий дракон, але, як ви зараз самі побачите, це йому не допомогло. Одного разу цей лицар полював удалині від Глостера й заїхав у дрімучий ліс, де водилося багато кабанів, оленів і інших диких звірів. У лісі посередині галявини стояв невисокий пагорб. На ньому завжди відпочивали втомлені лицарі Та мисливці, коли їх мучила жара або спрага.
Але місце це було не простої, а чарівне. Та вже так повелося, що подорожанин міг піднятися на цей пагорб тільки поодинці. Свою свиту він повинен був залишати внизу.
Коли лицар із крилатим драконом на щиті їхав по лісу, ньому зустрів дроворуб. Та дроворуб порадив лицареві:
- Піднімися на пагорб і скажи, начебто перед тобою коштує хто: «Прагну пити!» Та негайно перед тобою стане виночерпий зі світлим чолом, у багатому темно-червоному одязі. Він простягне тобі великий ріг, прикрашений золотом і самоцвітами — так у стародавності прикрашали рога наші предки. Ріг буде до країв повний невідомим запашним напоєм. Варто лише покуштувати його, як спрага й утома покинуть тебе, і ти знову зможеш відправитися у шлях. А коли ти осушиш ріг, виночерпий простягне тобі рушник, щоб обтерти рота, і, не чекаючи ні питань, ні дяки, зникне.
Лицар із крилатим драконом на щиті тільки посміявся оповіданню дроворуба.
«Найдеться хіба такий дурень, — подумав він, — що, заволодівши одного разу настільки прекрасним рогом, сам, по своїй волі розстанеться з ним!»
Але коли у той же день він, втомлений, вертався з полювання додому і його мучили жару й спрага, він згадав про чудесний пагорб і чарівний ріг. Він відіслав своїх супутників і один відправився на те місце. Він зробив усі, як навчив його дроворуб: піднявся на пагорб і голосно сказав:
- Прагну пити!
Та негайно перед ним з'явився, як і пророкував дроворуб, виночерпий у темно-червоному одязі. У руці він тримав великий ріг, посипаний дорогоцінними каменями.
Так і взиграла у лицарі жадібність, як побачив він цей ріг. Він схопив його й пригубив найніжніший напій — той начебто запалив йому кров. Але, не зробивши й ковтка, лицар розв'язав: ось тільки осушить ріг і викраде його.
Він випив увесь напій до краплі й замість того, щоб повернути ріг виночерпию — так личило б зробити шляхетному лицареві, — спустився з пагорба й кинувся бігти.
Тепер слухайте, яка доля спіткала цього лицаря, що носив на своєму щиті крилатого дракона, але втратив лицарську честь і украв чудесний ріг!
У ті часи у чарівного пагорба мав звичай зупинятися граф Глостерський, щоб утамувати спрагу із чарівного рога й відпочити. Та ось він довідався, що безчесний лицар порушив цей добрий звичай. Граф напав на нечестивця у його ж замку й у чесному бої вбив його. А потім забрал чудесний ріг. Але на жаль! Граф не повернув ріг чарівному виночерпию, а віддав його своєму государеві й володареві королеві Генріху Старшому.
Та з тих пір ви можете хоч увесь день простояти на чарівному пагорбі й повторювати: «Прагну пити!» — вам вуж не прийде покуштувати із чарівного рога.