- Жив колись у замку Бамборо король. У нього була красуня дружина й двоє дітей. Сина кликали Чайлд-Уинд, а дочка Маргарет. Та ось Чайлд-Уинд відправився шукати щастя, а незабаром після його відходу вмерла королева-мати. Король довго й гірко плакав по ній, але одного разу під час полювання зустрів прекрасну леді й так полюбив її, що розв'язав на ній одружитися. Та він послав додому звістку, що скоро привезе у замок Бамборо нову королеву.
Принцеса Маргарет не рада була довідатися, що хтось займе місце її матері. Але вона не нарікала й за наказом батька вийшла у день його приїзду до воріт замка, щоб зустріти мачуху й віддати їй усі ключі. Незабаром здався перезва. Нова королева підійшла до принцеси Маргарет, а та низько поклонилася їй і простягнула ключі від замка Зашарівшись і вилучивши ока долу, принцеса сказала:
- Ласкаво просимо, дорогий батько, у ваші чертоги й Спокої! Ласкаво просимо, моя нова мати? Усе, що тут є, - усе ваше! - Та вона знову простягнула ключі королеві.
Один лицар зі звиті нової королеви викликнув у восхищенье:
- Право ж, краше цієї північної принцеси немає нікого на світі! Отут нова королева спалахнула й голосно проговорила:
- Не зле б вам додати: " крім нової королеви!" Потім промурмотала напівголосно:
- Скоро зникне її краса... У ту ж ніч королева - а вона була знаменита чаклунка - прокралася у підземелля й прийнялася чаклувати.
Тричі три рази вимовила вона заклинання, дев'ятьма дев'ять раз створила чарівний знак і зачарувала принцесу Маргарет. Ось її заклинання:
Ти станеш відтепер жахливим драконом
Та не урятуєшся, - так повелю я!
Та якщо твої брат, королівський син,
Тобі не подарує три поцілунки,
Навіки залишишся страшним драконом
Та не урятуєшся, - так повелю я!
Так леді Маргарет лягла спати прекрасною дівчиною, а прокинулася страшним драконом. Ранком служниці ввійшли, щоб одягти її, і побачили на ліжку огидне чудовисько, що згорнулося кільцем Дракон витягнувся й поповз до них назустріч, але вони з лементом утекли ладь.
А чудовисько ізвивалося й повзло, повзло й ізвивалося, поки не добралося до скелі Спиндлстон Воно оповилося навколо скелі й лежало там, гріючи на сонце свою жахливу морду.
Незабаром усі околишні жителі мимоволі довідалися про страшного дракона скелі Спиндлстон, - адже голод змушував дракона виповзати з печери й пожирати усе, що попадалося йому на шляху.
Та ось люди відправилися, нарешті, до могутнього чарівника й запитали його, що їм робити Чарівник порадився зі своїм помічником, заглянув у чарівні книги й оголосив:
- Страшний дракон - це принцеса Маргарет! Дракона терзає голод - ось він і пожирає усе на своєму шляху. Відберіть для нього сім корів і щодня на заході носите до скелі Спиндлстон усе молоко від них, - усе до краплі! - і він вас більше не буде торкати. Якщо ж ви прагнете, щоб страшний дракон знову перетворився у принцесу Маргарет, а королева, що зачарувала її, зазнала кари по заслугах, викличте через море брата принцеси - Чайлд-Уинда.
Так і зробили. Драконові носили молоко від семи корів, і він більше нікого не торкав.
Коли до Чайлд-Уинда дійшли вести про гірку частку сестри, він урочисто заприсягся звільнити її, а жорстокій мачусі помститися, і тридцять три лицарі Чайлд-Уинда заприсяглися разом з ним. Та ось вони прийнялися за роботу й побудували довгий корабель, а кіль його зробили з горобинового дерева. Коли ж усе було готове, вони узялися за весла й поплили прямо до замка Бамборо.
Не встигнули вони вглядіти кутову вежу замка, як королева-мачуха довідалася за допомогою чаклунства, що проти неї щось замишляють. Скликала всіх своїх наближених бісів і сказала:
- Чайлд-Уинд пливе по морю. Так нехай не добереться до суши! Підніміть буру або розбийте його корабель!
Робіть що прагнете, тільки перешкодьте йому висадитися на берег!
Та біси поспішили назустріч Чайлд-Уинду. Але як побачили вони, що кіль у корабля горобиновий, - відступили, неспроможні. Ось повернулися вони до королеви-чаклунці, і та спочатку нічого не могла придумати. Потім наказала своїм воїнам поборотися із Чайлд-Уиндом, якщо він висадиться біля замка, а страшного дракона змусила стерегти вхід у гавань.
Коли корабель Чайлд-Уинда здався вдалечині, дракон кинувся у море, оповився навколо корабля й відкинув його від берега.
Тричі наказував Чайлд-Уинд своїм людям гребти сабоней і не падати духом, але щораз страшний дракон відганяв корабель від берега.
Тоді Чайлд-Уинд наказав плисти у обхід, а королева-чаклунка розв'язала, що він зневірився й сплив ладь. Але Чайлд-Уинд обігнув мис і спокійно причалив до берега у затоці Балд. Звідти він і його лицарі з оголеними мечами й натягнутими луками кинулися разити страшного дракона, що заважав їм
Висадитися на берег.
Але у той мить, коли Чайлд-Уинд ступив на землю, владу королеви-чаклунки над страшним драконом скінчилася. Та королева повернулася у свої Спокої одна - ні біси, ні воїни вже не могли їй допомогти, і вона знала, що година її пробив.
Коли ж Чайлд-Уинд наблизився до страшного дракона, той і не спробував його зжерти.
Чайлд-уинд уже заніс минулого над драконом свій меч, як раптом зі страшної пащі чудовиська почувся голос його сестри Маргарет: Залиши свій меч і лук тугий, Дракона не страши! Та тричі до луски моєї Губами доторкнися.
Чайлд-уинд так і застиг з мечем у руці. Він не знав, що й думати. А страшний дракон знову проговорив: Залиши свій меч, схилися до мене Та тричі поцілунок! Поспішай, поки не вмер день, Та чари росколдуй!
Та ось Чайлд-Уинд підійшов до страшного дракона й поцілував його. Але дракон як був, так і залишився драконом. Чайлд-уинд поцілував його ще раз, але із драконом знову нічого не трапилося. Тоді Чайлд-Уинд поцілував чудовиська втретє. Та отут страшний дракон із шипеньем і ревінням отпрянул назад, і перед Чайлд-Уиндом стала його сестра Маргарет.
Чайлд-уинд закутав сестру у свій плащ і поспішив з нею у замок. Підійшов до кутової вежі, піднявся у Спокої королеви-чаклунки й доторкнувся до неї
Гілочкою горобини. Не встигнув він це зробити, як чаклунка скулилася, зморщилася й перетворилася у величезну, виродливу жабу з дико випнутими очима. Жаба заквакала, засичала й застрибала зі сходи на сходинку вниз по сходах.
Із цього дня Чайлд-Уинд став правити королівством замість свого батька, і всі вони зажили щасливо.
А біля кутової вежі замка Бамборо й зараз ще з'являється мерзенна жаба. Це всі вона, зла королева-чаклунка.