Жили-Минулого колись король, королева й королівські діти. Дочку короля кликали Енн, а дочку королеви — Кет. Та хоча Енн була багато краше дочки королеви, дівчини любили один одного, як рідні сестри. Але королева не могла заспокоїтися, що дочка короля гарніше її власної дочки, і задумала перетворити Енн у поганулю. А за радою вона пішла до птахівниці, що жила у долині неподалік від королівського замка: говорили, начебто та знається з нечистою силою.
- Ушанована, — мовила королева, коли ввійшла до неї у хатину, — чула я, начебто ти вмієш чаклувати. Але я, звичайно, цьому не вірю. Та Усе-таки, якщо ти мені допоможеш у одному справі, я дам тобі за кожне яйце, що ти принесеш на королівську кухню, золоту монету!
Баба ні слова не сказала у відповідь, тільки низько поклонилася королеві й посміхнулася.
- Моя пасербиця, — продовжувала королева, — занадто вуж гарнішає з кожним днем. Та зовсім запишалася! Отож, чи не можна зробити так, щоб вона подурнела, не зовсім, а трохи. Це їй буде гарним уроком!
- Нічого немає простіше, — відповіла птахівниця. - Надішліть її до мене завтра ранком. Тільки помніть: перед відходом вона не повинна не з'їсти ні шматочка, не випити ні ковточка!
Та ось на інший ранок, раним-рано, королева говорить принцесі Енн:
- Яка ти бліденька сьогодні! Не чи пройтися тобі по свіжому повітрю до сніданку? Сходь-но, красунька, до птахівниці, що живе у долині, попроси у неї яєць!
Енн пішла до птахівниці, а коли пробігала повз кухню, побачила на столі окраєць хліба, побрала її й з'їла по дорозі. Адже пішла вона з будинку до сніданку, і їй, звичайно, дуже хотілося їсти.
Прийшла вона до птахівниці й попросила у неї яєць, як було велено. Птахівниця їй і говорить:
- Підніми-но кришку геть із того горщика й заглянь у нього!
Дівчина так і зробила, але нічого з нею не трапилося.
- Ну, ступай додому до своєї мачухи, — мовила птахівниця, — так скажи їй, щоб міцніше замикала комору!
Енн здивувалася словам птахівниці, але, коли повернулася додому, усе у точності передала королеві, і та зрозуміла, що дівчина перед відходом щось з'їла.
На інший ранок королева знову розв'язала спробувати щастя.
- Яка ти худенька! - сказала вона принцесі Енн. - Не чи пройтися тобі по свіжому повітрю до сніданку? Тоді у тебе буде гарний апетит.
Та знову послала Енн до птахівниці, а перед відходом не дала їй не з'їсти ні шматочка, не випити ні ковточка. Але принцеса зустріла по дорозі селян, що збирали горох, і ласкаво заговорила з ними. Селяни дали їй горсточку гороху, і вона з'їла його.
Коли вона прийшла до птахівниці, та сказала їй:
- Підніми-но кришку геть із того горщика й заглянь у нього!
Енн підняла кришку, але знову нічого з нею не трапилося. Тоді птахівниця дуже розсердилася й сказала:
- Передай своїй мачусі, що горщик без вогню не закипить!
Що ж, Енн повернулася додому й передала ці слова королеві.
Та на третій день королева сама пішла з дівчиною до птахівниці. Цього разу, тільки Енн підняла кришку з горщика, як її гарненька голівка перетворилася у овечу — з вухами, що стирчать, твердою вовною й усім іншим: у птахівниці було дуже зле серце, і вона перечаклувала. Навіть королева-мачуха не прагла, щоб усе так вийшло. Вона була незадоволена птахівницею й, коли та на інший ранок принесла у королівську кухню свіжі яйця, веліла прогнати її. Та звичайно, не дала їй ні однієї золотої монети!
Усе дуже горювали, що із принцесою Енн трапилося таке нещастя, і особливо її сестра Кет.
Та ось одного разу ранком, коли усе спали, вона розбудила Енн, закутала їй голову білою шаллю й повела її із замка.
Так дві сестри, Кет і Енн, пустилися шукати по світлі лікаря, яке повернуло б Енн її красу. Вони довго бродили, поки не прийшли до якогось замка. Кет постукала у двері й сказала фрейліні, яка відкрила їм:
- Моя сестра дуже хвора, а надворі ніч, і нам ніде переночувати. Дозволите нам увійти!
Фрейліна пішла запитати дозволи у короля — адже це виявився королівський замок — і, коли повернулася, сказала Кет:
- Король і королева дозволяють вам увійти, але тільки при одному умові.
- Я згодна на будь-які умови! - сказала Кет: вона була смілива дівчина.
- Ви повинні просидіти всю ніч у постелі хворого принца, старшого сина нашого короля. Ніхто не знає, чому він хворий. Він не їсть, не п'є й з кожним днем марніє. Якщо ви просидите з ним ніч, король дасть вам цілий гаманець срібла! Але тільки знайте: усі, хто до вас бралися сидіти з ним, у ту ж ніч зникали назавжди.
Але Кет не злякалася й погодилася посидіти у постелі хворого принца.
До напівночі усе йшло добре. Але тільки пробило дванадцять, хворий принц устав, одягся й спустився по сходах униз. Кет пішла за ним слідом, але принц її начебто не помітив. Він пройшов у стайню, осідлав коня, тихенько підкликав свій собаку й підхопився у сідло, а Кет непомітно сіла за ним.
Та вони поскакали — принц і Кет — через зелений ліс. Собака біг спереду й показувала дорогу. А Кет рвала на скаку спілі горіхи й ховала їх у кишені.
Але ось вони прискакали нарешті до зеленого пагорба. Отут принц зупинив коня й сказав:
- Розчинися, зелений пагорб, розчинися, відкрийся! Впусти принца молодого, і собаку, і коня.
- …Та мене, — додала тихенько Кет.
Та негайно у зеленому пагорбі розчинилися невидимі двері, і вони у'їхали усередину. Принц увійшов у розкішний і світлий зал; юрба прекрасних фей оточила його й повела танцювати. А Кет ніхто не помітив: вона сховалася за дверима й звідти дивилася на принца. Він танцював, танцював, танцював, поки не впав без сил на м'яке ложе із квітів. Феї прийнялися обмахувати його своїми віялами, і він знову піднявся й пішов танцювати.
Але отут раптом проспівав півень, і принц кинувся до свого коня. Кет підхопилася у сідло за ним, і вони поїхали додому.
Ранком, коли встало сонце, у кімнату принца ввійшли король із королевою й придворні. Та що ж бачать: Кет сидить у вогню й клацає горішки, а принц спокійно спить у своїй постелі.
- чи Добре пройшла ніч? - запитали їхніх величностей.
- ПРО, звичайно, — відповіла Кет. - Я Та другу ніч згодна просидіти у постелі хворого принца. Якщо прагнете…
Король із королевою дуже обрадувалися й цього разу пообіцяли Кет цілий гаманець золота.
Друга ніч пройшла, як і перша. Опівночі принц піднявся й поскакав до зеленого пагорба на бал до фей, а Кет з ним і знову рвала по дорозі горішки.
Цього разу Кет не дивилася на принца — вона й так знала, що він буде танцювати, танцювати й танцювати. Зате вона побачила крихітку-ельфа зі срібною паличкою у руках і раптом почула, як одна фея сказала іншої:
- Якщо цією паличкою три рази доторкнутися до виродливої сестри Кет, вона знову стане такою ж гарної, як була.
Отут Кет пустила один горішок по підлозі, і він покотився прямо до маленького ельфа. Так вона пускала горішок за горішком. Крихітка-Ельф кинув срібну паличку й став збирати горішки. Та нічого дивного у цьому немає: адже не щодня вдається крихіткам-ельфам гризти горішки, а срібних паличок у них скільки завгодно! Кет підхопила паличку й сховала її під плащем.
Але ось, як і минулого разу, прокричав півень, і вони поїхали додому.
Не встигнула Кет повернутися, як відразу побігла до Енн і три рази доторкнулася до неї срібною паличкою. Та — про, чудо! - овеча голова з вухами, що стирчать, твердою вовною й усім іншим знову перетворилася у гарненьку дівочу голівку. Енн стала навіть ще гарніше, чим була.
На третю ніч Кет погодилася стерегти хворого принца тільки за умови, що, якщо принц поправиться, вона вийде за нього заміж. Вона вже полюбила принца й не прагла з ним розставатися.
Усе йшло як і у минулі дві ночі. Цього разу крихітка-ельф відіграв пташкою, і Кет почула, як одна фея сказала іншої:
- Якщо хворий принц з'їсть три шматочки цього птаха, він знову стане таким же здоровішим, як був.
Кет недовго думаючи пустила один за іншим усі свої горішки; вони покотилися до крихітки-ельфові, і він кинув пташку. А Кет побрала її й сховала під плащем. Отут і півень прокричав, і вони із принцом відправилися додому.
Цього разу, коли вони повернулися, Кет не стала клацати горішки — адже вона віддала їх усе крихітці-ельфові, так до того ж у неї найшлася справа поважнее. Вона негайно розвела вогонь, ощипала птаха й прийнялася її жарити. Та незабаром у кімнаті так смачно запахло смаженим, що хворий принц прокинувся й сказав:
- Ах, як би мені хотілося покуштувати шматочок цього птаха!
Кет дала йому шматочок, він з'їв і відразу піднявся на лікті й сказав:
- Ах, як би мені хотілося з'їсти ще шматочок! Кет дала йому другий шматок. Тоді принц сіл на постелі й знову попросив:
- Ах, ось би мені й третій шматочок!
Та Кет дала йому третій шматок, і він устав — здоровіший і сабоний, сам одягся й сіл біля вогню. Та коли ранком до принца, як звичайно, увійшли король із королевою, вони побачили: сидять принц і Кет рядком і весело бовтають. Король і королева так обрадувалися, що відразу попросили Кет обвінчатися із принцом.
А тим часом молодший принц зустрів у саду Енн і закохався у неї, втім, так траплялося з кожним, хто бачив її миле, гарненьке личко.
Та ось хворий принц одружився на здоровішій принцесі, а здоровіший принц — на хворій принцесі.
Правда, старший принц і принцеса Енн уже більше не боліли, а тому Кет і принцові більше не треба було їздити у зелену країну ельфів. Але ви не думайте, що з тих пір феї перестали танцювати! Ні, вони щоночі танцюють. Тільки ось з ким? Та якого кольору у них плаття? Та так само чи солодко звучить їхня музика? Цього я не можу вам сказати.