Одна дівчина відправилася якось на ярмарок. Вона прагла найнятися до кого-небудь у прислуг. Нарешті чудакуватий на вид літній пан найняв її й повів до себе додому. Коли вони прийшли, він сказав, що насамперед повинен її який-чому навчити, тому що всі речі у його будинку звуться не як у всіх, а по-особливому. Та він запитав дівчину:
- Як ти будеш називати мене?
- Хазяїн або пан, як вам буде завгодно, сер, — відповіла дівчина.
Але він сказав:
- Ні, ти повинна кликати мене «пан усіх панів». А як ти це назвеш? - Та він показав на постіль.
- Постіль або ліжко, як вам буде завгодно, сер.
- Ні, це моя «біла лебідь». А як по-твоєму називається це? - запитав він, указуючи на свої панталони.
- Штани або штани, як вам буде завгодно, сер.
- Ти повинна називати їх «хлопавки й вертушки». А це хто? - Показав він на кішку.
- Кішка або киця, як вам буде завгодно, сер.
- Відтепер ти повинна кликати її «вусата мавпочка». Ну, а це, — показав він на вогонь, — що це таке?
- Вогонь або полум'я, як вам буде завгодно, сер.
- Ти повинна називати це «червоний Півень». А це? - продовжував він, указуючи на воду.
- Вода або волога, як вам буде завгодно, сер.
- Ні, це «чистий прудок». А як ти назвеш усе це? - запитав він, показуючи на свій будинок.
- Будинок або котедж, як вам буде завгодно, сер.
- Ти повинна називати це «усім горам гора». У цю саму ніч переплутана служниця розбудила свого хазяїна лементом:
- Про пан усіх панів! Злазьте скоріше зі своєї білої лебеді й натягайте живее хлопавки й вертушки! Вусатій мавпочці потрапила на хвіст іскра від червоного петушка! Вистачайте скоріше чистий прудок, а то ваша всім горам гора дістанеться червоному петушку.
Але поки хазяїн зрозумів, що трапилося, його будинок уже згорів.