У старі часи, коли торгівля у бостонских крамницях і магазинах ішла тільки взимку й ранньої навесні, заповзятливі янкі відправлялися по сільських дорогах і збували там самий залежаний товар. Наприклад, дамські капелюшки, вишедшие з моди. Це було улюбленим заняттям бродячих торговців - янкі-коробейників.
Сем Толмен міг усучити свій товар кому завгодно, тому що він умів і підлестити покупцеві, і пожартувати з ним, і обдурити. Цей коробейник був дійсним янкі.
Якось провесною він побрав під мишки величезних два короби з дамськими капелюшками й пустився у далеку дорогу на півострів Кейп-Код. Жінки у цьому віддаленому куті знати не знали, які капелюшки на Великій землі зараз носять. А якщо до них і долітали які-небудь слухи, те звідки їм було дістати такі капелюшки?
Тієї навесні у моді були до того малюсінькі й повітряні капелюшки, що у два короби їх умістилося безліч. Раніше чому за два тижні Сему нізащо б не розпродати їх. А йому треба було повернутися у Бостон не пізніше чому через десять днів!
Що ж він тоді придумав?
Капелюшки ці були двох фасонів: одні - як плоска тарілочка, а інші - як вигнутий кокетливий соусник.
Ось Сем Толмен і сказав жінкам на острові, що цього року всі бостонські дами носять відразу по два капелюшки: тарілочку спереду, а соусник позаду.
Кейп-Кодські модниці, звичайно, напокупали собі й своїм дочкам і племінницям по два капелюшки, так що Сем Толмен повернувся у Бостон навіть раніше чому через десять днів.