У Флориді майже кожний мисливець, лісоруб або рибалка, що живуть на болоті, у лісі або на березі озера, можуть розповісти вам про папаше Меншене, якщо вам удасться викликати їх на відверту бесіду. Ви будете триматися за живіт від сміху, тому що історії про батька Меншена всі такі.
Він був чудо що за людей. Сабоний, як знаменитий молотобоєць Джон Генрі. Міг працювати десятифунтовим меленому чистіше машини. Був розумніше всіх навколо на три тисячі мабо. У всякому разі так затверджують флоридци із графства Поулк.
Однак уже не вперше у батька Меншена траплялися неприємності із флоридскими шерифами. Цього разу справа була, здається, із приводу того, що він продавав гірке зміїне м'ясо на відбивні, або рубав ліс, де не покладене, або ще щось у цьому дусі. Словом, усі шерифи штату Флорида ловили батька Меншена, і після довгого полювання троє з них нарешті сцапали його.
Одного з них кликали Місячне Світло Кулиган, іншого Крокодил Макнатт, а третього просто Кисла Пика. У третього й насправді була сама кисла й витягнута фізіономія у всій Флориді. Але навіть ця кличка не могла передати всю похмурість і похмурість його характеру. Він ніколи не сміявся, навіть не посміхнувся жодного разу, як народився. Та всі ночі безперервно мріяв лише про одне: як засадити кого-небудь у сиру темницю.
Інші двоє минулого люди звичайні, вони намагалися з патріотичного боргу, ну й щоб заробити.
Кисла Пика мав зуб на батька Меншена й побожився, що якщо засадить його за ґрати, те вуж не випустить до кінця світу. Коли ці троє піймали невдачливого злочинця, Кисла Пика так йому всі прямо й виклав, щоб уже сумнівів у того ніяких не залишилося.
Ідучи по дорозі із трьома шерифами, батько Меншен глибоко задумався, розуміючи, що цього разу, як не крути, він попався. Він чесав у потилиці, поки голова не занедужала від усяких думок. Потім звернувся до шерифа.
- Пан начальник Кисла Пика! - сказав він. - Взагалі-Те я не зрозумію, чому ви так сердиті на мене. Звичайно, можете саджати мене у у'язницю й тримати там довіку. Мені-Те що! Надходьте, як знаєте. Але я повинен вам дещо сказати. Ви тому всім незадоволені, що у вас сама незадоволена особа, яка я тільки бачив. Така особа, на якому немов написане: "Я зроду не знав ні однієї щасливої хвилини". Ось це-те й псує вам характер, шериф. А якщо б вам хоч раз розсміятися від душі, усе ваше невдоволення вмить би випарувалося, ручаюся вам. Це як пити дати. Давайте домовимося! Якщо я розсмішу вас, ну хоч викличу на вашій особі посмішку, цього разу ви відпустите мене, а я пообіцяю ніколи надалі не робити ніяких незаконних провин. Якщо ж мені не вдасться, тримаєте мене під замком у клітці хоч сто років. Нехай я проведу залишок днів моїх у сирій темниці, коли хоч один раз не розсмішу вас.
Добродії шерифи Місячне Світло Кулиган і Крокодил Макнатт із радістю вхопилися за таке речення. Однак Кисла Пика довго міркував, перш ніж вирішитися. Сміх був так само у дружбі з ним, як курча з лисицею.
Але не так-те легко відбити полювання, якщо флоридцам що втемяшится у голову, і обоє шерифа населили на Кислу Пику. Вони спробували переконати його, що добрий сміх дорожче флоридского сонця. Нарешті той поступився.
Батько Меншен воспрял духом, однак, як на гріх, не міг у той момент придумати нічого смішного. Та він знову заскріб у потилиці, тільки вже у іншому місці. Нарешті він сказав:
- Щось нічого смішного у мене не придумується. Ізюминки я не знайшов, однак спроба не катування! Отож, коли господь Бог задумав створити людей, він розв'язав зліпити їх із глини, ну як з тесту ліплять хліб.
Він замісив побільше глини, тому як праг зліпити людей багато, як піщин на дні морському. Налепил усяких, різних, але коли приготувався сунути їх у піч, піч-те
Виявилася мала, і він розв'язав випекти їх не всіх відразу, а по черзі. Він відправив першу партію у піч, і незабаром вийняв їх. Але по недосвідченості занадто скоро вийняв. Та вони вийшли у нього блідими, глевкими, якимись жовтими. Тоді він сказав: "Нехай це будуть жовтолиці китайці".
Потім він приготував другу партію й теж сунув її у піч. Цього разу він розв'язав виждати як випливає. Коли ж він вийняв її, ця партія виявилася пересмажена, зі скоринкою, що почорніла. Та він сказав: "Нехай ці чорні будуть африканці". А крихти усе підібрав і довго жував їх: "Чав, чав, чав, чав, чав, чав, чав, чав... "
Батько Меншен продовжував чав-чав-ноть, поки всім трьом шерифам не набридло це, і Крокодил Макнатт не закричав:
- Заради всього святого, перестань чавкати й переходи до наступної партії. А що було з ними?
- З ними - те, - не поспішаючи продовжував батько Меншен, - ця партія так довго чекала, що прокисла, і він так і залишив її сирий, не став пекти. З неї-те й вийшли шерифи з кислими пиками.
Місячне Світло Кулиган і Крокодил Макнатт так і прокотилися зі сміху, почув цю історію, а під кінець загоготав і шериф Кисла Пика.
Довелося їм відпустити батька Меншена на волю, як умовлялися.