А ось вам історія про знаменитого Сема, техаського Робін Гуда. Та донині у нічних багать техаських ковбоїв, на ранчо, у будинках фермерів - усюди розповідають про його подвиги.
Одні говорять, він був дурною людиною, підступніше змії. Інші клянуться, що - гарним. А дехто затверджує, що й таким, і сяким: коли дурним, а коли гарним. Мабуть, останні ближче до істини.
За голову Сема Бесса була призначена більша нагорода, неважливо, приведуть його живим або мертвим. Та багато намагалися схопити його.
Одного разу один дуже здатний парубок, який називав себе детективом, розв'язав заробити на цьому купу доларів. Він шукав пригод і не сумнівався, що піймає Сема Бесса, живого або мертвого. Для цього він відправився у техаське графство Стефенс, де цей розбійник зі своєю зграєю вів веселе, беззаконне життя. Він обійшов уже чимало пагорбів і лісів у пошуках Сема і його людей. Та завжди на стегні його висів шестизарядний пістолет. Надія піймати Бесса не залишала його.
Якось, ідучи по дорозі, він зустрів легкий візок, нею правил візник у капелюсі, низько насунутої на очі. Це був не хто інший, як Сем Бесс. Він застиг на сидіння, точно місяць у темному осінньому небі. На дні візка під сіном було заховано два шестизарядні пістолети. Кінь трусила дрібної підтюпцем.
Побачивши парубка, розбійник запитав:
- Далеко тримаєш шлях, незнайомець?
- Так, як видне, не близько, - відповідав молодий детектив.
- Підсаджуйся у візок! Чотири ноги у вола усе швидше довезуть, чому твої дві.
Парубок підстрибнув і сіл на передок поруч із візником.
- Видне, новачок у графстві Стефенс, так, приятель?
- Пари днів, як приїхав.
- За худобою або за кіньми, по яких справах-те?
- Ні те, ні інше. За людиною! Детектив я.
- Ого! Це мабуть скажено цікаво. А шестизаряд-но у тебе є, щоб изловить його, а? Я чув, усім детективам покладається, робота така.
- Потрапив у саму крапку! Новісінький шестизарядний пістолет у мене завжди напоготові. Справа-Те має бути важке.
- Рисі виють, звірини розбігається! - помітив з усмішкою Сем. - Можна подумати, ти відіграєш по великий?
- А то! Говорять, це самий розпачливий розбійник, на якого я виходив коли. Не люблю хвастати, але тобі скажу: я шукаю Сема Бесса.
- Тю, тю, тю, так ти, я бачу, хлопець не промах. Що твій норний пес, нацькований на злюку тарантула. Не застрягла б у тебе ця товста кістка у горлі, юнак! Ніяк, ти сам напрошуєшся на лихо?
- Знаю, що це міцний горішок, але ми й не такі види бачили! Сподіваюся, із Семом Бессом я впораюся.
- А як ти довідаєшся його, коли зустрінеш?
- Га, у мене око накиданий на злочинців. Я їх миттю розпізнаю. Я їх нюхом чую.
- Відразу видне, ти детектив з головою.
- Я молодий, що так, то так, але з моїх пазурів ще жодна дичина не вирвалася.
- А що ти, приміром, зробиш, якщо сцапаешь Сема Бесса?
- Він у мене стане слухняний, як ягничка, не те прийде виносити його ногами вперед.
- Ось це чоловіча розмова! Правабоно, геть страх! Що ж, юнак, можу допомогти тобі, щоб ти не шукав більше Сема Бесса. Тому що ти сидиш із ним поруч.
Та розбійник глянув детективові прямо у особу. Однієї рукою він притримував вожжи, а іншої відіграв своїм шестизарядним пістолетом, який витягся з-під сидіння.
Молодий детектив став Біліше савана.
- Нн-Немає... немає... містер Бесс, я не те праг сказати.
Я просто расхвастался. А у мене молода дружина й двоє діточок... Я вам нічого такого не зробив... Клянуся...
Сем Бесс дивився на нього, посміхаючись і вертячи у руці пістолет.
У парубка навіть мова прилипла до гортані. Він не міг видавити більше ні слова й був впевнений, що ось і прийшов його кінець.
- Ні, - повільно вимовив Сем, - добру свинцеву кулю я на тебе витрачати не стану. Улаштовувати вистава з мотузкою теж не буду. Провалюй звідси! Жваво! Я відпускаю тебе. Але щоб ноги твоєї більше не було у Техасі! Не те нарікай на себе. Тоді вже ніхто тобі не допоможе, хоч підпали
Прерію з обох кінців!
Молодий детектив жваво зіскочив з візка, і тільки його й бачили. Ось який він був, Сем Бесс, любив стратити, любив і милувати.