Давним-давно берега бурхливої, бистроводної ріки Тич у штаті Луизиана населяв самий строкатий люд. Та витривалі трудівники фермери з канадської Нової Шотландії, і заповзятливі янкі, і зніжені французи, і запальні іспанці.
У ту пору жило у тих місцях сімейство Конрадов. Вони були зовсім не багаті, але мали добру репутацію й чесне ім'я.
Будинок їх стояв у дельті ріки, яку прикрашали всі багатства луизианского краю. Величезні яскраві квіти, високі верби з мереживом з тонких сріблистих листів, темні стрункі кипариси, могутні дуби.
Ще однією прикрасою були чотири сестри Конрад, чарівні й граціозні. Щічки їх були ніжніше свіжих троянд, а їх дзвінкий сміх не утомлювався звучати цілий день, радуючи всіх.
У один прекрасний вечір, коли сіяв повний місяць, у будинку Конрадов чекали гостей: до чотирьом гарненьким сестрам повинні були прийти чотири кавалери.
А треба вам сказати, що залицяння у Луизиане проходило зовсім не так, як на Півночі. Тут, на Півдні, коли закоханий парубок приходив у гості до коханої дівчини, вона намагалася разодеться, немов їхала на бал. Вибирала найкраще плаття й мереживну шаль, а на ноги покладалося надягти витончені, гостроносі атласні туфельки.
У той заповітний вечір сестри Конрад одяглися, як покладається, однак туфельки - на жаль! - були тільки одні. Такий важливий випадок - і всього одна пара атласних блакитних туфельок на всіх чотири сестер!
Однак у милих дівчат були не тільки живі вічка, але й живий розум. Та до приходу молодих людей вони про щось довго секретничали з вірною служницею, хихикали й сміялися й навіть розчервонілися від хвилювання.
Чотири парубки з'явилися у кращих своїх костюмах - вузьких штанях, ошатних сюртуках. Вони сиділи у м'яких кріслах і чекали обраниць свого серця.
Незабаром з'явилася перша панянка, прехорошенька крихітка міс Мері Конрад. Топ, топ, топ! - утекла вона вниз по сходах у блискучих блакитних атласних туфельках. Особа її лучилося, як ясний світанок.
Четверо молодих людей піднялися зі своїх крісел, і найвищий і стрункий з них, Девид Уикс, так і спалахнув від радості. Вони вітали дівчину низьким уклоном, вона відповідала їм радісною посмішкою. Ніжніше всього вона посміхнулася молодому Уиксу й незабаром захопила його до широкого вікна. Вони присіли на кушетку, заховану за завісою, і вона початку весело бовтати з ним. Парубок говорив мало, більше слухав.
Говорячи про той про сем, дівчина непомітно зняла атласні туфельки й викинула їх у вікно. Служниця по угоді стояла вже під вікном, вона підхопила туфельки, обежала навколо будинку, піднялася наверх по чорним сходам, і незабаром... у вітальню по парадним широким сходам спустилася гарненька сестра Конрад номер два. На її ніжках так і сіяли блакитні атласні туфельки.
Троє молоді людей чемно піднялися зі своїх місць, шанобливо поклонилися їй, потім один з них, якому дівчина посміхнулася самою ніжною посмішкою, пішов за нею до іншого вікна. Вони сіли й відразу забули про усе на світі. Дівчина жваве бовтала, парубок не зводив з неї око й, поки йшла ніжна бесіда, вона спритно скинула із себе атласні туфельки й, висунувшись під якимось прийменником з вікна, кинула їх прямо у руки служниці, що очікувала внизу.
Служниця швидко обежала навколо будинку й через чорний хід піднялася наверх.
Через кілька хвилин по широкій, яскраво освітленій сходам у вітальню спустилася гарненька сестра Конрад номер три. На її маленьких ніжках красувалися блакитні атласні туфельки.
Двоє молодих людей устали їй назустріч і поклонилися. Коли один з них підняв очі, він побачив привітну посмішку й пішов за її власницею до вікна, що дивився на темно-зелений газон.
Міс Конрад номер три весело цвірінчала, немов пташинка, а парубок любувався її ніжним личком. Блакитні атласні туфельки зісковзнули з її ніг і проробили знайомий шлях через вікно. Та незабаром...
Униз по сходах у блакитних атласних туфельках спустилася гарненька міс Конрад номер чотири. Назустріч їй піднявся парубок, низько поклонився, і вони сіли вдвох у одне глибоке крісло посередині вітальні.
Цей вечір для чотирьох закоханих парочок пройшов дуже весело. Вони пригощалися чаєм з бісквітами, які розносила міс Конрад номер чотири у блакитних атласних туфельках, поки інші сестри Конрад вели задушевну беседус молодими людьми, сидячи кожна у свого вікна у одних панчохах. Однак це не перешкодило молодим людям освідчитися у коханні й зробити дівчатам речення. А молодим леді прийняти їхнє речення...
Пройшли роки, і одного разу сестри Конрад розповіли, яку службу їм послужила єдина пара блакитних атласних туфельок, і чоловіки їх довго сміялися, визнавши, що дружини у них настільки ж дотепні, як милі й чарівні.