Одного разу братик Опосум ну просто жах до чого Зголоднів! Та захотілося йому покуштувати хурми. А треба вам сказати, що братик Опосум був преленивейшим створенням! Але отут уже у череві у нього так загурчало, що волею-неволею довелося йому відправитися на пошуки їжі. Та як ви думаєте, кого він зустрів по дорозі? Ну звичайно ж, братика Кролика!
А були вони більше приятелі, Опосум із Кроликом, тому що Опосум ніколи не приставав до Кролика, як інші. Сіли вони у дороги, почали бовтати про той про сем.
Отут Опосум побери й зізнайся, що просто вмирає з голоду. А Кролик - той навіть у долоні захлопав і закричав, що знає таке місце, де Опосум може чудово підкріпитися. Опосум, зрозуміло, запитав, де воно, це місце, на що Кролик відповів:
- Так у саду братика Ведмедя!
Ледь тільки Опосум почув про фруктовий сад братика Ведмедя, у нього з рота потекли слинки. Не встигнув Кролик і оком моргнути, Опосума вуж і сліду нема. Прибіг він у сад і піднявся на найвище дерево. А Кролик - Те, виявляється, ось що придумав: помчався він до будинку Ведмедя й давай кричати, що хтось бешкетує у нього у саду.
Ведмідь із усіх ніг кинувся туди.
Сидить Опосум на дереві, і усе-те чудиться йому, начебто Ведмідь іде. Сидить він так і присуджує:
- Ще одну штучку - і втечу! Ще одну - і втечу! Ну й досидівся! Ведмідь отут як отут, а Опосум його не бачить і знай собі повторює:
- Ще одну - і втечу!
Підскочив Ведмідь до дерева і як почав його трясти! Звалився Опосум на землю, немов спілий плід, і, тільки-но торкнувся ногами трави, пустився навтьоки до забору - що твій скаковий кінь! А Ведмідь за ним навздогін. Так бігли вони
По садові, бігли, і з кожним стрибком Ведмідь був усі ближче. Добігли вони до забору, отут Ведмідь і наздогнав Опосума й схопив його зубами за хвіст. Тільки Опосум Усе-таки приловчився, протиснувся між жердинами, рвонувся й висмикнув хвіст із зубів Ведмедя. Однак Ведмідь так міцно тримав його зубами, а Опосум тяг з такою силою, що вся вовна залишилася у роті у Ведмедя.
Та, мабуть, не будь поблизу Кролика й не принеси він Ведмедеві кружку води, той неодмінно подавився б вовною.
Ось з того самого дня на хвості братика Опосума не росте вовна. Ні у нього, ні у його дітей.