Як кажуть і переказують, жив у одному аулі пши. Був він старий і давно вже не відлучався далеко від будинку. Одного разу розв'язав він поїхати подивитися свої череди. Осідлав коня, сіл і виїхав знадвору. Тільки під'їхати близько до своїх черід він не міг - вони були оточені зсілим навколо них у кільце бляго.
Пши повернув коня, але отут бляго перепинив йому шлях.
-Віддаси мені одного із твоїх синів, - сказав він пши, - і побачиш радість від свого багатства. Коли не віддаси сина - погублю тебе.
-Відпусти мене - одержиш одного із синів, - сказав пши. Повернувся він додому й покликав до себе старшого сина.
- Їздив я глянути на наша худоба, - сказав він, - але коли приїхав, виявилося, що бляго згорнувся кільцем навколо наших черід. Він зажадав віддати йому одного із синів - із цією умовою й відпустив мене.
- Аллах, аллах, батько, як ти міг погодитися, адже багатство подібне роси! Будемо живі - наживемо багатство, а до чудовиська я не піду, - вимовив старший син.
- Якщо тобі більше нема чого сказати, піди поклич середнього брата, - наказав батько.
Середньому синові він сказав те ж, що й старшому. А той, немов чула відповідь старшого, - відповів його ж словами.
Тоді йшли покликав молодшого сина - Долетмиза - і розповів йому про зустріч із бляго.
-Батько, я відправлюся до бляго! - сказав Долетмиз, підхопився на свого альпа й зник з очей.
Швидко він досяг місць, де паслися череди їх батька, але чудовиська вже не було. Тільки глибокий слід залишився на землі.
Подумав джигіт: "Якщо повернуся ні із чим - ганьба мені! Довідаюся, що трапилося із цим бляго. Якщо вернуся до людей із правдивим хабаром, мені не прийде червоніти".
Та він поїхав по сліду бляго. Під'їхав до берега незнайомої ріки, спішився й спустився до ріки. Тут він побачив нагучицу із закинутими назад грудьми й з веретеном у руках. Підкрався він до баби й приклався до її грудей.
- Ти моя мати, ти мій батько на тому й на цім світлі, - сказав він.
- Нехай бог виколе ті очі, що не побачили тебе, злощасний юнак, звідки ти узявся? - стала проклинати юнака нагучица.
- Нан, я йду по сліду бляго. Коли наш батько приїхав до своїх черід, виявилося, що вони оточені зсілим навколо них у кільце бляго. Він зажадав від батька одного із синів, а за це обіцяв зберегти йому життя й багатство. Я виїхав у шлях, щоб перемогти бляго, благослови мене, нан, - сказав юнак.
- Тоді слухай, мій хлопчик! Тут загинули багато славних богатирів. Але я допоможу тобі. Той, кого ти шукаєш, зараз переправився через ріку. Коли ти перейдеш ріку, зустрінешся з більшими чорними зміями. Відразу кинь їм свою бурку. Поки вони будуть переповзати через неї, ти підеш далі. Після цього зустрінеш ще більш страшне - блакитних змій.
Кинь їм сумку від твого сідла. Поки вони, вцепившись, будуть її переповзати, ти пройдеш повз них і опинишся у степу, де тобі ніщо не буде загрожувати. Отут ти побачиш великий будинок з білого каменю, обнесений огорожею з колючого чагарнику. Коли ввійдеш у двір, побачиш більшу
Конов'язь. Прив'яжи до неї коня, а сам входь у будинок.
До тебе підійде старий років сімдесяти з кумгапом, тазом і рушником. Він дасть тобі умитися, а потім принесе ане з їжею.
Коли він принесе ане з їжею, ти не вставай і, як покладено за звичаєм, не говори: "Ти старий, я не буду їсти, поки ти коштуєш; і ти сідай!". Сядь і покуштуй частування. Коли наступного разу старий прийде з кумганом і тазом, ти не говори: "Я молодий, а ти старий, ти не можеш прислужувати мені". Прийми його прихід як винне.
Увечері, коли бисим залишить тебе одного й піде до себе, заглянь у сусідню кімнату через фіранку. У ній ти побачиш двох бляго. Як тільки побачиш їх, пройди по ґанкові й зайди у цю кімнату через двері. Поки будеш обходити по ґанкові, ті двоє скинуть шкіри бляго й перетворяться у красунь. Ці дівчата допоможуть тобі, - закінчила нагучица.
Відправився юнак і зробив усі так, як радила нагучица.
Коли він увійшов до дівчат, одна із красунь сказала:
- Аллах, аллах, ти ощасливив нас своїм прибуттям! Ми знали, що ти приїдеш. Ми кликали всіх князівських синів, але ніхто з них не зміг добратися сюди. Тепер, коли наш батько виявив тобі почесті, він благословив твоє одруження на нас. Із цієї хвилини ми - твої дружини. Тепер послухай, що ми скажемо: ранком ви з батьком сядете на коней і поїдете у степ. Там він покаже тобі нескінченні череди коней, отари овець, табуни коней і звернеться до тебе з такими словами: "Наш син, ти приїхав з далекої країни, і, за звичаєм, я повинен щедро обдарити тебе!" Але ти нічого не бери.
"Я приїхав у ці краї не за багатством, а для того, щоб більше побачити й почути, а потім розповісти своїм друзям про ваш край. Та у нас багатства у достатку", - скажеш йому.
Але й після цього він буде довго вмовляти тебе прийняти подарунки, але ти у жодному разі не спокушайся. Коли ж батько буде продовжувати наполягати й не можна буде відмовитися, попроси його: "Дай мені старого чалого коня, на якому ти виїжджав у молодості у наїзди, і стару сумку з інструментами, яку ти брав із собою", - сказали дівчини.
Ранком старий виїхав разом з юнаків у поле й показав йому незліченна безліч корів, овець, коней.
- Скажи, скільки прагнеш побрати худоби? - запитав він.
- Нічого не прагну. Я не шукаю багатства й приїхав не для бенкетів і розваг. Я приїхав, наш дада, щоб більше побачити й почути, а потім розповісти своїм друзям про ваш край. Більше мені нічого не потрібно, - відповідав джигіт старому.
- Мій син, ти наш гості, якщо я не обдарю тебе - ганьба мені, а якщо ти поїдеш із подарунками - люди будуть хвалити й тебе й мене. Не ганьби нас перед людьми! - сказав старий.
- Тоді, наш дада, віддай мені твого чалого коня й стару шкіряну сумку, що ти брав із собою у наїзди. Нічого іншого я у тебе не поберу, - сказав юнак.
- Син мій, ти сам ніколи не довідався б про цей, нехай це піде на благо тим, хто тебе навчив, давай повернемося, - сказав старий.
Повернулися вони у будинок старого, переночували, а ранком дівчини накинули на себе шкіри бляго. Юнак сіл на коня й виїхав разом з ними.
Швидко й без перешкод здолав Долетмиз дорога назад. Їхав він днем і вночі й скоро приїхав до свого аулу.
Зупинилися вони у околиці.
-Розсідлай коня й лягай відпочивати, - сказали дівчини. Вони приготували постіль і уклали його. А самі дістали шкіряну сумку з інструментами. До ранку вони побудували гарні будинки. Коли усе було готове, вони розбудили чоловіка, а самі пішли у будинок.
Ранком, коли аульчане погнали худоба у череду, вони побачили нові будинки.
-Учора ввечері на околиці не було будинків. Звідки з'явилися вони за ніч? - стали запитувати аульчане один одного.
Хабар про нові будинки дійшов до пши. Він сказав:
-Тому, хто піде й довідається, звідки з'явилися ці будинки, дам кисет золота.
Хіба буває, щоб серед людей не найшовся мисливець довідатися! Таким виявився бідний Куйжий:
-Я піду, - сказав він.- У мене багато дітей, якщо я й загину, моїм дітям залишиться хоч кисет золота.
Прийшов Куйжий і довідався, що ці будинки належать молодшому синові пши. Долетмиз довідався Куйжия. Він обійняв його й сказав:
-Аллах, аллах, Куйжий. Даю тобі кисет золота - адже ти нришел до мене першим з аульчан. Твій будинок поруч із моїм, будемо сусідами.- Та Долетмиз подарував Куйжию один зі своїх будинків.
Повернувся Куйжий, забрал дружину з дітьми, звалив на плечі свій небагатий скарб і переселився у новий будинок.
Після Куйжия ще кілька людей побували у Долет-Миза. Та вони теж забрали своє майно й поселилися поруч із ним. Побачили це старші брати й пішли до батька.
- Що відбувається, наш батько?! Ти обдурив нас, адже ти говорив, що бляго вимагав сина до себе на поживу, а молодший брат повернувся з багатством і
Красунями дружинами!
Посварилися сини з батьком і задумали вбити його, уже схопилися за ціпки. Отут заступилися посередники - вони розвели братів у сторони й наказали їм три дні й три ночі не турбувати батька. Тим часом пши відправився до усарежу. Він задумав погубити молодшого сина й у такий спосіб смирить старших синів.
-Я допоможу тобі, - сказав усареж, вислухавши оповідання пши.- Прийшли Долетмиза до мене, я задам йому таке завдання, яке він не зможе виконати й загине.
Пішов Долетмиз до усарежу.
-Ти славний джигіт! - сказав усареж Долетмизу.- Я був у твого діда у його передсмертну годину; він був моїм другом, довіряв мені й перед смертю заповів мені передати його нащадкам, що залишає сто строкатих і вісімсот белохвостих коней; їхній сторож - жеребець джинджиф. "Після моєї смерті, - сказав дід, - вони покинуть наш край і підуть у країну Итам-Итику. Там вони будуть доти, поки у нашому роді не з'явиться хоробрий, який поверне цей табун назад". Тобі призначено виконати заповіт діда.
- Я подумаю, як краще це зробити, - сказав джигіт і відправився додому. Його дружини очікували його на дорозі.
- Що сказав тобі усареж, навіщо він кликав тебе? - запитали вони.
-Він сказав, що був другом мого діда. Умираючи, мій дід сказав йому: "Я залишаю велике багатство - сто строкатих і вісімсот белохвостих коней зі сторожем - жеребцем джин-джиф. Після моєї смерті вони покинуть наш край і підуть у
Країну Итам-Итику. Там вони будуть доти, поки у нашому роді не з'явиться хоробрий, який поверне цей табун назад". Мені призначено виконати
Заповіт діда.
-Це неважка справа! - полегшено зітхнули дружини.- Підемо порадимося із чалим конем, і він скаже нам, як краще повернути табун.
Долетмиз із жінками повернувся додому й відразу пішов у стайню до чалого коня. Повідав йому усе, що сказав усареж.
-Це неважка справа! - сказав кінь.- Якщо табун перебуває за морем, повернемо його назад. А зараз іди у будинок, їж, пий, спи спокійно.
Ранком Долетмиз побрав із собою провізій взапас і відправився у шлях. Коли вони досягли морського берега, кінь сказав:
- Тримайся за мене міцніше! - Та стрибнув у море. Перепливши море й вийшовши з води, чалий сказав Долетмизу:
- Нам не повернути табун силою, тому доводиться йти на хитрість. Обмаж мене варом і обсип піском, щоб іншому коневі було противне мене кусати. Після цього ти сховайся у піску, а я побіжу до тебе. Жеребець джинджиф
Не виносить, щоб перед ним щось рухалося. Коли я побіжу, джинджиф з лементом кинеться на мене й стане кусати, але моя шкіра, обмазана піском і варом, швидко огидне йому. Отут я схоплю його зубами за коліно, і він присяде. У ту ж мить ти повинен підхопитися на нього й щосили бити його по голові батогом. Джинджиф скориться тобі й скаже: "Уашхо мій кан - небо свідок, що я виконаю усе, що ти скажеш". Після цих слів він виконає будь-яке твоє бажання. Отоді-те ти й накажеш йому пригнати сто строкатих і вісімсот белохвостих коней, - сказав чалий кінь.
Долетмиз зробив усі так, як велів йому чалий, і джинджиф пригнав йому табун. Юнак повернувся із цим табуном додому.
Як побачили аульчане чудесних коней, відразу донесли про цей пши. Довідалися про цей і сини пши й сказали:
- Не дивно, що він повернув табун. Тепер нехай зробить учинок ще удивительнее, інакше ми вб'ємо свого батька за те, що він обдурив нас!
Та цього разу втрутилися посередники, і пши знову відправився до усарежу.
- Що мені робити, сини не залишили наміри вбити мене, - сказав він усарежу.
- Не вб'ють, вертайся додому, я погублю Долетмиза, - сказав усареж і послав за джигітом. Прийшов до нього Долетмиз.
- Мій син, ти молодець, що пригнав коней свого діда? Тепер я скажу тобі ось що. Твій дід звичайно їздив у далекі краї за рисом і шовком. Одного разу, коли він вертався додому, піднялася бура й корабель із усім вантажем і золотим ціпком діда йошел до дна.. Морські тварини сховали золотий ціпок. Добре, якби ти знайшов її й приніс назад, - сказав усареж.
- Я подумаю, як краще це зробити, - сказав джигіт і відправився додому. Дружини вже очікували його на дорозі.
- Що сказав тобі усареж, навіщо він кликав тебе? - запитали вони.
- Він сказав, що я повинен добути з морського дна золотий ціпок мого діда, яка втопила разом з його кораблем.
- Це неважка справа! - і цього разу полегшено зітхнули жінки.-Підемо порадимося із чалим конем, і він скаже, як краще добути золотий ціпок.
Долетмиз повернувся додому й відразу ж пішов у стайню до чалого коня. Розповів він йому усе, що сказав усареж.
-Це неважка справа, - сказав кінь. - Я знаю, у якому місці на морському дні лежить цей ціпок. Ми дістанемо її. А зараз іди у будинок, їж, пий, спокійно спи.
Ранком Долетмиз захопив провізій взапас і відправився у шлях. Прибутки вони до моря й опустилися на дно морське - у володіння морського царя. Чалий кінь розповів йому, навіщо їм потрібна золотий ціпок, і морський цар віддав її.
Коли Долетмиз повернувся, жінки сказали йому:
-Віднеси й віддай цей ціпок тому, хто не дає нам спокійно жити, а сам скоріше вертайся додому.
Долетмиз, не заходячи додому, відніс золотий ціпок і кинув її у двір батька. Ціпок розлетівся на безліч шматків, і всі, хто був у дворі, сталі набивати собі кишені золотом. Старші сини пши побачили це й прийшли у лють.
Вони знову кинулися на батька й ледь не вбили його, але жителі аулу знову зупинили їх. Сини дали батькові два дні строку, і він знову відправився до усарежу.
- Двічі сини зберегли мені життя, але втретє вони неодмінно вб'ють мене!
- Відвертай назад, я ще раз велю привести твого молодшого сина й дам йому ще одне завдання, - сказав усареж.
Коли втретє привели до нього Долетмиза, він сказав:
-Аферем! Син мій, самий гідний з гідних чоловіків, ти виконав два завіти свого діда, залишилося виконати ще один. У
Твого діда була золота ванна й золотий кумган, які він дуже цінував і нікому не довіряв їх, а забрал із із-бій на той світло. "Якщо після мене у нашому роді з'явиться теперішній чоловік, він прийде й знайде їх" - так говорив твій дід. Це не сутужніше того, що ти виконував дотепер, виконай і це, і тоді ми будемо вважати тебе чоловіком із усіх чоловіків, мій хлопчик, - сказав усареж.
- Якщо зможу, виконаю, - сказав юнак і повернувся додому. Жінки зустріли його словами:
- Нам не подобається, що ти увесь час ходиш до усарежу! Що придумав він цього разу?
- Скажу хабар: мій дід відніс із собою на той світло золоту ванну й золотий кумган. Я повинен принести їх назад - усареж уважає, що прийшов час це зробити.
- Це неважка справа! - і цього разу полегшено зітхнули жінки.-Підемо порадимося із чалим конем, і він скаже нам, як добути золоту ванну й золотий кумган.
Долетмиз із жінками повернувся додому й відразу пішов у стайню до чалого коня. Розповів він йому усе, що сказав усареж.
-Це неважка справа, - сказав кінь. - Я знаю дорогу на той світло, і ми поїдемо туди ранком. Не горюйте, відправляйтеся додому, їжте, пийте, відпочивайте.
Ранком, трохи раніше, чим минулого разу, Долетмиз сіл на коня й виїхав у шлях. Під'їхав він до пагорба. Кінь зупинився, пагорб розійшовся, і кінь увійшов у нього. Пройшовши небагато, копь знову зупинився й сказав:
-Спішуйся і йди вперед. Коли зайдеш до свого діда, він буде робити намаз. Ти повинен швидко сказати йому салям. Якщо дід відразу не відповість тобі на вітання, ми загинемо, - сказав чалий кінь.- Поки дід нам не відповість, будемо спускатися під землю. Коли ж він нарешті відповість на вітання, ми знову повернемося у цей мир.
Увійшовши до діда, юнак застав його за молитвою й привітався з ним. Дід відповів йому на вітання й потім сказав:
-Син мій, ти прийшов за цієї золотий ванною й золотим кумганом. Я знав, що ти не міг спокійно сидіти будинку; раз приїхав, то одержиш їх. На зворотному
Шляхи ти зустрінешся з тими, хто не дає тобі спокою - з батьком і старшими братами. Але якщо я не скажу, ти їх не довідаєшся: твій батько перетворився у свиню, а брати - у вовків. Ти побачиш, як вовки женуться
За свинею, але не можуть наздогнати. Свиня - це твій батько, а вовки-старші брати. Коли їх минеш, зустрінеш кам'яний надгробок, де будуть відіграти діти. Це усареж, до якого твій батько ходив за радою. У сім'ї у тебе всі добре, щасливого тобі шляхи, син мій! - сказав дід і віддав юнакові те, за чому він прийшов.
По дорозі назад Долетмиз побачив, як і говорив йому дід, батька, що перетворився у свиню, і братів, що стали вовками, - вони бігли до лісу. Він пройшов повз і побачив кам'яний надгробок, де відіграли діти. Він пройшов повз, не сказавши ні слова.
Минувши усе це, юнак разом із чалим конем вернувся до своїх дружин. Щасливі й здоровіші, вони стали жити й наживати добро.