До заняття кабардинцями Абгаша там, говорять, жили ногайци. Але перед приходом кабардинців земля ця була покинута ногайцами і якийсь час залишалася пустопорожньої. У це-той проміжний час один кабардинець приїхав у очерети, що тут перебувають, пополювати по першому снігові, що випав. Тільки він наблизився до очеретів, як бачить на снігу сліди семи собак і одного верхівкового. Дивуючись, хто б міг сюди приїхати, тому що місця ці були небезпечні й рідко ким відвідувані, кабардинець "побрав сліди" і поїхав по них, але не по тому напрямку, куди вони пішли, а назад, звідки вони йшли. Усі не залишаючи слідів, він у'їхав у очерети, де у самій гущавині зустрів невелику ногайскую кибитку. Коли він під'їхав до неї, звідти вийшла до нього дівчина й, вітаючи, запросила його у кибитку. На запитання його: " чи Є отут стражник?" - дівчина відповідала, що "він поїхав на лов того, кого не могли б наздогнати сім скакунів".
Тоді кабардинець, бажаючи довідатися, хто б міг бути цей, що поселився у пустелі з однієї дівчиною людей, зліз із коня й зайшов у кибитку з наміром дочекатися мисливця, який поїхав з хортицями на лов зайців і лисиць. Поки дівчина готувала гостеві закуску, возилася над вогнем, повернувся й хазяїн кибитки з декількома зацькованими зайцями й лисицями. Виявилося, що це був бідний старий ногаец, який при перекочівлі його племені, не маючи засобів піти за ним, залишився тут зі своєю єдиною дочкою й кормил себе й дочка тим, що зацьковував на полюванні сім'ю хортицями собаками - своїм єдиним надбанням. " Як тільки небагато зберуся із силами, думаю піти за своїм племенем", - уклав старий своє сумне оповідання. Дочка старого сподобалася кабардинцеві, і він намірився тепер же запропонувати старому видати її за нього, а самому, чим їхати вдалину до своєму племені, переселитися до нього, де він проживе старість без нестатку. Відмовляючись від речення кабардинця на рахунок переселення, старий відповів, що він перешкоджати не буде, якщо дочка згодна за нього йти. Дочка ж сказала, що піде за нього, якщо тільки він не відмовить постачити старого, її батька, засобами для повернення на батьківщину.
-Одному старому буде потрібно небагато, йому буде досить, якщо дати йому грошей, скільки вміститься у цей кошелечек, - сказала дівчина, діставши через пазуху невеликий гаманець і передаючи його кабардинцеві.
Бачачи, як малий гаманець, кабардинець сказав, що наповнити його справа порожня й що він з'їздить тільки додому й негайно привезе гаманець, наповнений сріблом. Повернувшись додому, він насипав у гаманець усе срібло, яке мав будинку, але у гаманці не помітно було ніякої зміни: він був, видалося, таким же порожнім, яким був привезений. Зайняв кабардинець у сусіда срібло, скільки у того виявилося, насипав і те у гаманець; але він усе такий же порожній, як і спочатку. Зайняв у третього, четвертого, нарешті, об'їздив усіх знайомих, рідних - словом, побував скрізь, де тільки розраховував знайти яке-небудь срібло, клав усе знайдене у гаманець, але той анітрошки не заповнювався.
Нарешті, приїхав він, зовсім уже зневірившись наповнити коли-або гаманець, до одному кабардинцеві, який був одружений на сестрі ногайки, що дала йому цей гаманець. Почувши дивну властивість гаманця й потім побачивши його, жінка ця сказала:
-Я довідаюся його, це гаманець моєї сестри, негідної відьми. Не знаючи його секрету, ти не наповниш його сріблом усього миру. Але я його зараз наповню.
Побрала вона небагато землі, насипала у гаманець, і, коли потім поклала туди ж одну невелику монету, гаманець виявився повний. Здивований кабардинець
Просив тоді пояснити йому, що це значить. Жінка роз'яснила наступне: "Гаманець цей вироблений з утроби людської; відомо, що людська утроба не насичується, не заповнюється доти, поки не потрапить у неї земля. Та гаманець цей має тим же властивістю. Ти поклав у нього стільки срібла, що, видалося, можна було їм наповнити сотні таких гаманців, а тим часом гаманець був порожній, як і спочатку. Я ж, як ти бачив, знаючи його властивість, насипала у нього небагато землі, і він наповнився й однієї монетою. Тепер, коли ти знаєш його властивість, ти можеш наповнити його, поклавши рівно стільки, скільки побажаєш".
"Добре ж, - подумав кабардинець, - покаджу я цій негідній відьмі, як обманювати мене". Та, приїхавши додому, він висипав з гаманця всі гроші, які вже там перебували; узяті у інших повернув позикодавцям назад. Потім зі своїх грошей поклав у гаманець стільки, скільки він знайшов достатнім калимом за ногайку, і поїхав до старого ногайцу. Дівчина зі старим, прийнявши кабардинця дуже радо, почастувавши, запитала, чи привіз він назад гаманець. Кабардинець вийняв його й поклав перед дівчиною. Та, побравши гаманець у руки й почуваючи, що він дуже легкий, швидко висипала з нього гроші й, порахувавши їх, сказала:
- Дивно, гаманець мій не мав звичаю настільки малим наповнюватися.-Але, негайно догадавшись, що, напевно, її відьма-сестра пояснила кабардинцеві властивість гаманця, не додала нічого більш.
- Ти виконав своє зобов'язання, - сказала потім дочка ногайца, - і я не зміню своєму слову, вийду заміж за тебе, хоча розраховувала на набагато більший калим. Але у відплату за зіграну із мною жарт, - продовжувала вона, звернувшись до батька, - обіцяю тобі, батько, я зроблю з ним те, що він буде показуватися людям тільки раз - спершу протягом семи днів, потім семи
Тижнів, потім семи місяців і, нарешті, семи років.
Кабардинець, не лякаючись обіцяної йому незавидному жіночому життя, Усе-таки побрав дівчину й одружився на ній. Але, говорять, дружина так забрала його у руки, що він, дійсно, не виходив зі своєї саклі й не показувався людям, як передбачила вона.