Жив-Був один дурень, дуже бідний - бідніше його нікого не було. Не було у нього ні одягу, ні їжі, тому він увесь час страждав. Одного разу розв'язав дурень: " Піду-но я до аллаха, може, він зробить що-небудь для мене". Та він відправився у шлях.
Чи Багато, чи мало він ішов і прийшов на якусь галявину у опушки лісу. На цій галявині він побачив величезного ведмедя, який бився головою про землю.
- Ти навіщо б'єшся головою про землю? - запитав він у ведмедя.
- Яка твоя справа? - відповідав ведмідь.- Скажи краще, куди ти йдеш?
- Я бідняк, немає у мене ні їжі, ні одягу, ось іду до аллаха попросити, щоб він що-небудь зробив для мене.
- Тоді попроси аллаха, нехай він і для мене що-небудь зробить - безперервно болить моя голова, немає ніякої можливості позбутися хвороби. Коли вдаряю головою про землю, небагато перестає боліти, а потім болить ще сабоніше.
- Добре, попрошу, - пообіцяв дурень і пішов далі.
Ішов він ішов і ввійшов у один двір, де було дуже багато дерев. Хазяї зустріли його радо. Коли він сказав, за якою справою йде, то хазяїн сказав йому:
- Ось ці дерева щороку зацвітають, і квітів буває стільки, що дерева їх ледь витримують. Але як тільки починають поспівати плоди, усі вони засихають і падають. Я не знаю, що робити, тому добре було б запитати у аллаха, як мені бути.
- Добре, обов'язково запитаю, - пообіцяв дурень. Пішов він своєю дорогою далі й дійшов до якогось царства. Його схопили й повели до царя.
- Куди ти йдеш і навіщо? - запитав у нього цар.
- Ось так і так, я жив дуже бідно й розв'язав піти до аллаха й попросити його, щоб він допоміг мені.
- Тоді й у мене є до тебе прохання, - сказав цар.- Запитай у аллаха, чи довго я буду ще царювати?
- Добре, запитаю, - сказав дурень і пішов далі.
Ішов він ішов і прийшов до великої ріки. Став шукати брід, але ніде не знаходив його. Проходжуючись так по берегу, він побачив на протилежному березі величезної людини.
- Куди ти йдеш і чого ти шукаєш? - запитала величезна людина у бідного дурня.
- Ось так і так, я жив дуже бідно й розв'язав попросити у аллаха допомоги - іду до нього, - сказав бідняк.
- Щоб стати багатим, потрібно мати розум, - сказала величезна людина.
- Спасибі, добра людина, - сказав дурень і продовжував: - Коли я йшов сюди, зустрів ведмедя, і він попросив мене довідатися, як йому позбутися головного болю. У садівника, у якого я зупинявся, сад цвіте добре, але плоди ніколи не дозрівають, і хазяїн не знає, що з ним робити. У одному царстві мене попросили довідатися, чи довго буде правити той цар.
- Я дам тобі відповіді на всі питання: ведмідь, щоб поправитися, повинен з'їсти дурня; у хазяїна, у якого ти зупинявся, плоди не дозрівають тому, що під садом лежить золото - воно не дозволяє деревам удосталь напитися води. Щоб дерева не засихали, необхідно викопати із землі усе золото. Цар, з яким ти зустрівся, жінка. Поки люди не дізнаються, що цар - жінка, у неї буде її царство. Коли довідаються, то позбавлять її царства, - сказав величезний чоловік.
Дурень вислухав усі відповіді й відправився у дорогу назад. Дійшовши до жінки-пануючи, розповів їй хабар, який він їй привіз. Тоді вона запропонувала, щоб він став її чоловіком і побрав у свої руки правління царством. Але дурень відмовився - він сказав, що повинен ще відвезти хабар садівникові й ведмедеві, і пішов.
Дійшов він до садівника й оголосив йому хабар, який він довідався від аллаха.
-Тоді давай разом відкопаємо золото, і нам вистачить його на усе життя, - запропонував йому хазяїн саду.
Але дурень відмовився викопувати золото - він сказав, що повинен ще відвезти хабар ведмедеві, щоб позбавити його від головного болю.
Прийшов він у ліс, де перебував ведмідь. Ведмідь вийшов назустріч йому й запитав:
-Який хабар ти приніс мені?
Дурень відповів, що ведмідь позбудеться головного болю, як тільки з'їсть дурня.
Тоді ведмідь запитав:
- Скажи мені, з ким ти ще зустрічався, що побачив, що довідався у шляху? Дурень розповів усе, що було або трапилося з ним у дорозі. Коли ведмідь почув усе це, він сказав:
- Глупее тебе я нікого не знайду!
Та він з'їв дурня. З тих пір у нього ніколи не боліла голова.