Один бідний хлопець залишився без батька й без матері. Майно, що дісталося йому у спадщину, він роздав аульчанам. Залишилося у нього шість овець - погнав він їх на пасовище. Зустрівся йому якийсь чоловік:
-Віддай мені твоїх овець, - попросив він.
Хлопець віддав йому овець і праг повернути назад.
- Постій, - сказав йому чоловік.- За твою доброту я дам тобі гарна рада. У тебе тепер нічого не залишилося - тобі треба знайти гарну дружину, і ти заживеш розкошуючи. Піди й посватай її. У сусідньому аулі є підходяща дівчина.
- А хіба піде вона за такого бідняка, як я? - запитав хлопець.
- Це не твоя турбота, - відповідав чоловік.- Іди й сватай її.
Пішов хлопець у сусідній аул, посватав ту дівчину й одружився на ній. Привів він її у свій будинок, а у будинку нічого ні, одні голі стіни. Дружина зняла золоту шапочку й говорить:
Піди продай цю шапочку й купи нам корову.
- Люди стануть соромити мене - не встигнув одружитися, а вже продає шапочку дружини, скажуть вони, - заперечив хлопець.
Але дружина настояла на своєму. Поніс чоловік її золоту шапочку на базар, продав і купив корову.
Погнав він корову додому. Жене корову й зустрічає на дорозі одного хлопця.
- Давай мінятися, ти мені - корову, я тобі - нову бурку, - запропонував хлопець.
- Давай.
Віддав чоловік корову, побрав бурку і йде далі.
Ішов він ішов, зустрів ще одного чоловіка - він запропонував поміняти бурку на феску. Погодився чоловік, віддав бурку, побрав феску й пішов далі.
Ішов він ішов, дійшов до ріки. Розв'язав умитися. Роздягнувся, поклав феску на
Бережу, а сам увійшов у ріку. Отут піднявся вітер, підхопив феску й відніс її. Скільки не бігав чоловік по берегу, не піймав феску.
Смутний, пішов він додому. Проходив повз будинок багатія, той сидів у тіні дерева, відпочивав. Побачив він хлопця, окликнув:
-Що похнюпив голову? Заходь, будеш гостем!
Зайшов хлопець у будинок і розповів про усе, що з ним приключилося: як роздав він людям усе, що дісталося йому від батьків, як одружився на гарній дівчині, як дружина запропонувала продати її золоту шапочку, як поміняв він шапочку на корову, корову на бурку, а бурку на феску і як вітер відніс феску.
- Що ж тепер скаже тобі дружина, невже вона не поб'є тебе? - запитав багатій.
- Не поб'є, - упевнено відповів хлопець.
Тоді багатій призвав двох свідків і у їхній присутності сказав:
-Якщо буде так, як він говорить - дружина не поб'є його, я поберу свою дружину й піду з будинку, а йому залишу усе своє майно. Якщо дружина поб'є його, то він разом зі своєю дружиною усе життя буде наймитувати на мене.
Хлопець погодився на такі умови, і всі четверо направилися до його будинку.
Дружина радісно зустріла чоловіка. Став він їй розповідати про свої справи:
- Я продав твою шапочку й купив корову.
- Ось і добре, - обрадувалася жінка.
- Але корову я поміняв на бурку.
- Дуже добре, - сказала жінка.- Мені подобається, коли чоловік носить бурку.
-Але бурку я поміняв на феску, а її відніс вітер, - сказав чоловік. Отут жінка підхопилася, підбігла до чоловіка, обійняла його й сказала:
- Як добре, що після всього, що приключилося з тобою, ти повернувся живий і здоровіший!
Почувши такі слова, багатій заплакав - адже він повинен був тепер забрати свою дружину й піти, залишивши усе своє багатство біднякові.