Стародавня притча

У аулі жила гарна дівчина. Багато прагли її у дружин. Вона ж сказала: "Хто добереться до вершини каменю, той одержить моє серце й руку.";евушка була настільки гарна (дивитися неможливо - очі болять), і юнака із усіх аулів кинулися підкорити цей камінь, але всі вони розбивалися й незабаром пішла поголоска, що дівчина приносить нещастя. Якось на святі молоді, міцні вершники розв'язали ще раз спробувати скорити цей камінь. Зненацька усе побачили незнайомого вершника, що скакає до каменю. Кінь як стріла злетів по крут, що таїть безліч небезпек схилу. Та коли вершник зупинив тремтячого від напруги коня на вершині каменю, він зняв з голови головний убір і пов'язку, що приховувала особа, усе побачили, що це не юнак, а дівчина. Вона сказала: "Скільки ще будуть гинути наші брати через цю дівчину, я зупинила це кровопролиття, камінь тепер покірний".