У одного багатого батька був син-ледар. Про працю він не мав ніякого поняття: їв і пилок готове, одягався у одяг, зшиту чужими руками, притім був дуже марнотратний. Батько, бажаючи привчити сина до праці й зробити його ощадливим, відвіз його у далекий аул і віддав одному кабардинцеві у працівники за один золотий у рік.
Хазяїн, знаючи, що цей працівник син багатих батьків, не змушував його особливо працювати, добре кормил і добре одягав. По закінченні року він віддав йому золотий і відпустив додому. Приходить син додому й дає батькові зароблений золотий.
Батько побрав золотий і, не розглядаючи його, закинув у ріку; син же не звернув ніякої уваги на такий дивний учинок батька. На інший рік батько віддав сина у працівники до іншого хазяїна й теж за один золотий у рік.
Другий хазяїн, як і перший, не примушував працівника до праці: кормил і одягав добре, а коли пройшов рік, вручив йому золотий і відпустив додому. Прийшов син до батька й віддав йому золотий; той побрав золотий, закинув його у ріку; син по-прежному не додав ніякого значення вчинку батька.
На третій рік батько відвіз сина у далекий аул, віддав його у працівники до небагатого кабардинця на рік, не призначаючи за роботу ніякої плати. Новий хазяїн з першого ж дня змусив працівника працювати до повної знемоги й тільки ввечері, по закінченню роботи, нагодував його. Важкий здався ледареві праця: він обливався потім і часто до того знесилював, що у знемозі падав на землю, а хазяїн йому відпочинку не давав, називаючи його дармоїдом. Згодом він так звик до роботи, що хазяїн завжди залишався їм задоволений. Проробив він рік, понатер на руках більші мозолі, а одяг свою порвав і потріпав. По закінченню року хазяїн вручив працівникові два золотих і відпустив його додому.
Прийшов син до батька й дав йому два золотих. Батько побрав золоті й тільки було зробив рух, щоб кинути їх у ріку, як син кинувся до нього й схопив його за руку. Батько з подивом подивився на сина, але той сказав:
- Не кидай, батько, цих золотих у воду: вони дісталися мені важкою працею!