У семи братів була одна-єдина сестра. Усі брати були одружені. Тому що вони дуже любили свою сестру, то дружини їх стали їй заздрити й раз пішли до орсарижу, щоб він навчив їх, як змусити братів розлюбити сестру. За це вони обіцяли йому багато золота.
Орсариж порадив їм дістати заячого сала й дати поїсти дівчині-сестрі: тоді вона стане вагітна й брати розлюблять її. Жінки зробили так, як радив мудрець, і дівчина стала вагітна. Тоді брати її побрали та й кинули у степу. Там вона народила зайця, за яким скоро відкрилася така властивість, що якщо він, відправившись у степ, знаходив яке-небудь дрантя, то вона перетворювалася знову у нову річ. Цим способом він добував їжу матері й собі. У такий спосіб прожили вони довго.
Нарешті заєць якось раз сказав: " Піду-но попрошу хана подарувати мені яку-небудь саклю" - і відправився до нього. Відваживши низький уклін, попросив заєць хана: "Дай мені, зиусхан, одну саклю, у якій могла б поселитися нещасна моя мати, бідна моя мати". Хан подарував йому якусь саклю. Знову вдаривши йому чолом, заєць сказав: "Якщо даси дозвіл, прагну ще про одне тебе просити: дай мені дві або три гарби, щоб перевезти наш скарб". Хан дав йому й гарби. Потім заєць повернувся до матері. Наклав він на гарби усе своє майно, посадив туди й матір і переселився у аул, у саклю, подаровану йому ханом.
Та ось жили у цій саклі заєць зі своєю матір'ю; якось раз
Заєць сказав: " Піду-но я до хана й попрошу його, якщо він не зневажає нами, відвідати нас і покуштувати нашого хліба-солі".
Пішов він до хана й, ударивши чолом, попросив його про це." Га-Ганьби, прийду", - сказав хан і, побравши із собою кількох людей, пішов до зайця. Той зрадів гостеві так, що й не знав, куди його посадити.
Ханові дуже сподобалася мати зайця. З тих пір як він побачив її, він ні про що вже іншому думати не міг, не дивився більш і на свою дружину; що б не готувалося у нього будинку, він не міг покуштувати перш, ніж не пошле цього
Страви матері зайця. Тоді дружина хана спорядилася їхати додому, до матері, за отрутою, щоб отруїти мати зайця. Коли вона відправилася, пішов і заєць вслід, але так, що його ніхто не примітив.
Прибутки до матері. Усі, що перебували у її будинку й прибулі з її дочкою, попивши, поївши, уляглися, а мати з дочкою залишилися наодинці; заєць же у цей час сидів під нарами й чекав, про що вони стануть говорити між собою. Дочка сказала: "У нашому аулі живе одна жінка із сином, зайцем; хан так нею спокушений, що не дає нам поїсти жодного приготовленого у нас страви, без того щоб не послати від нього і їй частина". Мати відповіла на це: "Коли повернешся додому, вели приготувати хантхупс із сарачинской крупи й насип у нього ось це" - і вона дала дочки отрута.
Почувши й добре запам'ятавши ці слова, заєць ранком, ледве світло, повернувся додому. Незабаром вернулася й дружина хана. Негайно веліла вона зварити хантхупс із сарачинской крупи й, коли він був готовий, сказала зайцеві, щоб він сходив додому за чашкою, у яку наливали порцію для його матері. Заєць приніс. Ханша побрала чашку й, начебто розмішуючи у ній хантхупс, усипала туди отруту. У ту ж мить заєць вискочив із саклі й, вибігши на один пагорб, зняв тривогу, кричачи: "Хахай, військо дозріло!"Усі колишні у саклі разом із самою ханшею вискочили на цей лемент у двір довідатися, що трапилася. Поки вони там стояли, заєць прибіг назад у саклю й налитий для його матері хантхупс перелив у чашку ханші, потім приєднався до, що стояли надворі, справляючись, у свою чергу: "Що трапилося?"Коли люди розійшлися й ханша повернулася у свою саклю, зайцеві віддали його чашку, говорячи: "Віднеси своєї матері її частина".
Заєць пішов додому із чашкою. Ханша, як тільки сьорбнула свій хантхупс, умерла. Рознеслася негайно звістка про її смерті. Почувши про те, заєць, ударяючи себе по голові, прийшов оплакувати ханшу. Оплакавши її, заєць попросив потім тих, що зібралися на похорон ханші жінок, щоб дві або три з них пішли з ним, щоб його нещасна мати, його бідненька мати, прийшла з ними теж оплакати ханшу. Побравши із собою жінок, заєць у супроводі їх привів свою матір. Вона, оплакавши ханшу, верталася додому й була усмотрена ханом, який наказав не відпускати її додому. Вона була залишена й узята потім ханом у дружин. Після того й заєць пішов на проживання у степ, і від нього - те, говорять, відбулися теперішні зайці.