Коли мир був зовсім юним, вогню у людей не було. Дичини було повнісінько, але їли її сирий, і вона не доставляла людям особливого задоволення. Одного разу людей Водяний Пацюк гриз тверду гілку, і раптом з рота у нього вилетіла іскра й упала на суху траву. Трава спалахнула яскравим полум'ям.
Людей Водяний Пацюк здивувався. Він став кидати гілки у вогонь, щоб згасити його, але гілки загорілися й запалали жарким багаттям. А у гілках ховалася змія. Вона зажарилася у вогні, і запах смаженого м'яса так сподобався людині, що він з'їв змію, і це було смачне.
Людей Водяний Пацюк підкидав суки у багаття, щоб він не потух, і скоро усе племена почули про це чудо й прийшли подивитися на вогонь.
Люди догадалися, що можна віднести із собою палаючі гілки й запалити нові багаття. Та ось усюди люди рознесли палаючі гілки, і тепер у кожному стійбищі був свій вогонь. Багато років горіли ці багаття, люди вже не тремтіли від холоду ночами й не їли сирого м'яса після полювання. Люди заледащіли й сталі багато спати, набагато більше, чим у ті часи, коли вони мерзнули ночами.
Одного разу пронісся над землею сабоний ураган. Дощ лив як з гарбузової сулії. Він згасив усі багаття, а обленившиеся люди забули, як запалюють вогонь, тепер вони знову тремтіли від холоду ночами і їли сире м'ясо.
Жив у одному племені людей Яструб, і було у нього дві сестри-жінки Змії. Вони були тоненькі-претоненькі, і ока у них начебто дивилися всі
Час у одну крапку. Вони любили гаряче сонце й страшили холоди.
Коли людей Яструб ішов на полювання, жінки Змії лягали на пісок і, не ворушачись, грілися на сонечку до самого його повернення. Неподалік від їхнього стійбища у лісі був старий термітник. Дерева захищали його від вітру й приховували від людських поглядів. Сонце тут особливе припікало, і жінки Змії часто приходили сюди й лежали, прислонясь до термітника, зліпленого із трави й глини.
Ніхто не знав, куди ходять жінки Змії, тому що вони були потайливими й нікому не розповідали, що ходять у це тепле містечко. Одного разу сонце світило так гаряче, що за їхніми спинами суха трава на термітнику почала жевріти, а потім загорілася червоним вогнем.
Сестри людини Яструби спочатку злякалися, але потім вогонь їм сподобався. Виходило, що тільки вони одні знали, де є вогонь, і їм стало видатися, що вони могутніше всіх на світі.
Коли брат жінок Змій прийшов з полювання, вони вже повернулися у стійбище. Він дав сестрам їх частку м'яса, але вони не стали його є, а дочекалися, поки людей Яструб засне, і тільки тоді тихенько пішли у ліс. Там вони побрали ціпок і, пробивши глиняну стінку термітника, розкуйовдили вогонь, що горів усередині, і просунули туди м'ясо, яке дав їм брат. Коли м'ясо присмажилося, жінки Змії вийняли його й з'їли, а потім повернулися у стійбище.
Щодня вони так робили, поки їх брат не запідозрив негарне. Він зачув захід смаженого м'яса й догадався, що сестри десь роздобули вогонь. Але коли він запитав їх про це, сестри сказали, що знати не знають ні про який вогонь. Брат праг простежити за ними, коли вони підуть у ліс, але сестри догадалися, що він буде за ними стежити, і мистецьки заметали свої
Сліди. Тоді він запитав їх, що вони роблять у лісі, і вони відповіли, що шукають клубниямса.
Людей Яструб стурбувався, він пішов до сусіднім племенам, розповів людям, як поводяться його сестри, і попросив допомогти йому розгадати, чому це вони говорять, що ніколи не бачили вогню, а самі їдять смажене м'ясо.
Усе племена по черзі намагалися вистежити сестер людини Яструби й піймати їх, коли вони жарять м'ясо на вогні, але жінки Змії були дуже хитрі й вислизали від усіх. Вони не йшли до термітника, якщо поруч бьли люди, а коли їм дуже хотілося смаженого м'яса, вони йшли подалі від будинку й наближалися до термітника з іншої сторони.
Тоді людей Ящірка сказав, що він розгадає таємницю жінок Змій, якщо це доручать йому одному.
Усе племена погодилися на його умову, і людей Ящірка пішов у ліс і заліг там на багато днів і ночей. Він не ходив на полювання зі своїми братами й з настанням темряви не вертався у стійбище, і тоді сестри людини Яструби розв'язали, що людей Ящірка відправився у далекий похід.
Одного разу усе чоловіки прикинулися, що йдуть на полювання. Коли вони зникли, жінки Змії побрали м'ясо й, думаючи, що ніхто їх не бачить, побігли до термітника.
Але людей Ящірка не відставав від них ні на крок, і, коли жінки Змії підійшли до термітника й почали ворушити вогонь, він підповз із іншої сторони й сунув у термітник ціпок. Коли він витягся ціпок назад, він побачив, що ціпок загорівся, і тоді людей Ящірка з переможним кличем помчався з палаючим ціпком до стійбища, де чекали його родичі.
Сестри людини Яструби дуже розлютилися на людину Ящірку за те, що він так хитро їх провів. Вони заприсяглися помститися йому й тут же, біля термітника, перетворилися у змій, щоб нападати на людей.
Та тепер змії кидаються на всі, хто підходить уводити, увести до ладу ним близько, а якщо зла змія вкусить людину, він умирає у страшних борошнах.