Прийшов одного разу молодий хлопець до шевця у подмастерья найматися.
- Багато вас отут таких ходить, - говорить майстер.- На словах шевці хоч куди, а як до справи дійде, нічого не вмієте.
- Випробуй мене, - просить хлопець.
- Добре, - погодився швець, - подивимося, чи вмієш ти чоботи тачать.
Зшив хлопець чоботи — чудо. Зрадів майстер і говорить:
- Робота у тебе спориться.
Ударили по руках, і найняв швець хлопця у подмастерья.
Увечері показав йому майстер комірку під самим дахом, де той буде жити. Увійшов підмайстер у комірку й двері за собою замкнув. Розібрало шевця цікавість, став він у замкову щілину підглядати. Та бачить — став хлопець на коліна, поклонився й говорить:
- Ну, господи, скажеш, нарешті, скільки мені ще молитися? Молюся, молюся, а усе безглуздо. Ніяк у тебе дев'яносто дев'ять гульденів не випросити!
Сказав, піднявся з підлоги й спати ліг. Майстер до себе пішов.
На інший вечір підглядів швець знову, як підмайстер на колінах коштує, кланяється, з богом розмовляє.
- Ну, господи, скажеш, нарешті, коли я від тебе сто гульденів одержу?!
Розв'язав швець із хлопцем жарт зіграти. Вліз він на інший день на дах і пробив дірку прямо у комірку, де підмайстер жив. Увечері знову чує, як підмайстер у бога гроші просить. Побрав тоді майстер гаманець, вишитий перлами, поклав туди дев'яносто дев'ять гульденів і вилучив його у дірку. Упав гаманець на підлогу, а підмайстер й говорить:
- Подивимося, що там упало. Може, це господь бог розщедрився?
Побрав він гаманець, відкрив його, став гроші вважати. Нарахував дев'яносто дев'ять гульденів і гарчить:
- Ех! Хоч ти й господь бог, однак нечесний. Просив я у тебе сотню гульденів, а ти мені всього дев'яносто дев'ять послав. Втім, гаманець гульден коштує, так що ми у розрахунках.
Швець усю ніч не спав: цікавість його розбирала — як підмайстер себе поведе?
Підмайстер засів з ранку за роботу, чоботи тачает, співає, насвистує. Про гроші не згадує. Прикро стало майстрові, не витримав він і говорить:
- Одержав ти вчора ввечері дев'яносто дев'ять гульденів? Та ще гаманець, вишитий перлами?
- Вірно! - відповідає підмайстер.
- Знаєш, звідки ці гроші?
- Знаю, від добродії бога!
- Зовсім немає! - говорить швець.- Гроші ці від мене. Віддавай їх тепер назад.
- Ще чого! - посміхнувся підмайстер.- Я богу молився, гроші випрошував, ось вони на мене з неба й звалилися.
- Віддавай гроші! - кип'ятиться майстер.
- Нізащо! - посміхається хлопець.
- Я на тебе до суду подам! - грозить хазяїн.
- Ну, налякав! - сміється підмайстер. Майстер і справді до суду відправився й зговорився із суддівськими подмастерья свого розорити.
Покликали хлопця до суду. Підійшов він до стряпчого й запитує:
- Може, знаєш який засіб, щоб гаманець у мене залишився?
- Поділишся із мною, дам гарну пораду! - відповідає стряпчий.
- Добре! - обіцяє хлопець.
Стряпчий був хитрюга. Знав він, що майстер із суддівськими у змові, і розв'язав над хлопцем посміятися.
- Почне тебе суддя розпитувати, - говорить він йому, - а ти знай собі посвистуй так правою рукою вуса погладжуй!
Підмайстер рада запам'ятала. Покликали хлопця у зал, і суддя його запитує:
- Одержав ти гаманець, вишитий перлами, і дев'яносто дев'ять гульденів?
Хлопець у відповідь тільки посвистує так правою рукою вуса погладжує.
Бився з ним суддя, бився, так усе даремно. Утомився він і говорить:
- Мабуть, цей підмайстер торкнутий. Нічого з ним не поробиш.
Та як крикне на нього:
- Убирайся звідси!
Не змусив підмайстер ці слова двічі повторювати й вискочив із залу. А за дверима його вуж стряпчий-шахрай доганяє. Він і сам не чекав, що працівникові повезе, але розв'язав за раду гроші одержати.
- З тебе половина доводиться!
Підмайстер у відповідь лише посвистує так вуса правою рукою погладжує.
- Ах ти шахрай! - закричав у серцях стряпчий.- Я тобі покаджу!
Але хлопця вуж і сліду нема. Іде, радіє. Спритно ж він двох шахраїв навколо пальця обвів!