Дев'яносто дев'ять гульденів

27-09-2016, 15:59 | Австрійські казки

Прийшов одного разу молодий хлопець до шевця у подмастерья найматися.

- Багато вас отут таких ходить, - говорить майстер.- На словах шевці хоч куди, а як до справи дійде, нічого не вмієте.

- Випробуй мене, - просить хлопець.

- Добре, - погодився швець, - подивимося, чи вмієш ти чоботи тачать.

Зшив хлопець чоботи — чудо. Зрадів майстер і говорить:

- Робота у тебе спориться.

Ударили по руках, і найняв швець хлопця у подмастерья.

Увечері показав йому майстер комірку під самим дахом, де той буде жити. Увійшов підмайстер у комірку й двері за собою замкнув. Розібрало шевця цікавість, став він у замкову щілину підглядати. Та бачить — став хлопець на коліна, поклонився й говорить:

- Ну, господи, скажеш, нарешті, скільки мені ще молитися? Молюся, молюся, а усе безглуздо. Ніяк у тебе дев'яносто дев'ять гульденів не випросити!

Сказав, піднявся з підлоги й спати ліг. Майстер до себе пішов.

На інший вечір підглядів швець знову, як підмайстер на колінах коштує, кланяється, з богом розмовляє.

- Ну, господи, скажеш, нарешті, коли я від тебе сто гульденів одержу?!

Розв'язав швець із хлопцем жарт зіграти. Вліз він на інший день на дах і пробив дірку прямо у комірку, де підмайстер жив. Увечері знову чує, як підмайстер у бога гроші просить. Побрав тоді майстер гаманець, вишитий перлами, поклав туди дев'яносто дев'ять гульденів і вилучив його у дірку. Упав гаманець на підлогу, а підмайстер й говорить:

- Подивимося, що там упало. Може, це господь бог розщедрився?

Побрав він гаманець, відкрив його, став гроші вважати. Нарахував дев'яносто дев'ять гульденів і гарчить:

- Ех! Хоч ти й господь бог, однак нечесний. Просив я у тебе сотню гульденів, а ти мені всього дев'яносто дев'ять послав. Втім, гаманець гульден коштує, так що ми у розрахунках.

Швець усю ніч не спав: цікавість його розбирала — як підмайстер себе поведе?

Підмайстер засів з ранку за роботу, чоботи тачает, співає, насвистує. Про гроші не згадує. Прикро стало майстрові, не витримав він і говорить:

- Одержав ти вчора ввечері дев'яносто дев'ять гульденів? Та ще гаманець, вишитий перлами?

- Вірно! - відповідає підмайстер.

- Знаєш, звідки ці гроші?

- Знаю, від добродії бога!

- Зовсім немає! - говорить швець.- Гроші ці від мене. Віддавай їх тепер назад.

- Ще чого! - посміхнувся підмайстер.- Я богу молився, гроші випрошував, ось вони на мене з неба й звалилися.

- Віддавай гроші! - кип'ятиться майстер.

- Нізащо! - посміхається хлопець.

- Я на тебе до суду подам! - грозить хазяїн.

- Ну, налякав! - сміється підмайстер. Майстер і справді до суду відправився й зговорився із суддівськими подмастерья свого розорити.

Покликали хлопця до суду. Підійшов він до стряпчого й запитує:

- Може, знаєш який засіб, щоб гаманець у мене залишився?

- Поділишся із мною, дам гарну пораду! - відповідає стряпчий.

- Добре! - обіцяє хлопець.

Стряпчий був хитрюга. Знав він, що майстер із суддівськими у змові, і розв'язав над хлопцем посміятися.

- Почне тебе суддя розпитувати, - говорить він йому, - а ти знай собі посвистуй так правою рукою вуса погладжуй!

Підмайстер рада запам'ятала. Покликали хлопця у зал, і суддя його запитує:

- Одержав ти гаманець, вишитий перлами, і дев'яносто дев'ять гульденів?

Хлопець у відповідь тільки посвистує так правою рукою вуса погладжує.

Бився з ним суддя, бився, так усе даремно. Утомився він і говорить:

- Мабуть, цей підмайстер торкнутий. Нічого з ним не поробиш.

Та як крикне на нього:

- Убирайся звідси!

Не змусив підмайстер ці слова двічі повторювати й вискочив із залу. А за дверима його вуж стряпчий-шахрай доганяє. Він і сам не чекав, що працівникові повезе, але розв'язав за раду гроші одержати.

- З тебе половина доводиться!

Підмайстер у відповідь лише посвистує так вуса правою рукою погладжує.

- Ах ти шахрай! - закричав у серцях стряпчий.- Я тобі покаджу!

Але хлопця вуж і сліду нема. Іде, радіє. Спритно ж він двох шахраїв навколо пальця обвів!

Зараз ви читаєте казку Дев'яносто дев'ять гульденів