Це трапилося у ті часи, коли багато звірів були ще людьми. Жив на землі страшний, отрутний ящір, і кликали його Мунгоон-Гали. У своїй пащі він носив мішечок з отрутою, убивав їм людей і їв їх. Та стало мало людей - вуж дуже ненажерливий був Мунгоон-Гали!
Зібралися тоді звірі (а у ті часи всі звірі й люди були близькими родичкою) і стали думати, як урятувати людський рід. Та розв'язали звірі послати хитру, чорну змію Оойю-Бу-Луи, щоб вона перехитрила страшного Мунгоон-Гали й украла у нього мішечок з отрутою.
Погодилася хитра змія Оойю-Бу-Луи зробити це, а про себе подумала: Відніму-но я у Мунгоон-Гали його мішечок з отрутою й залишу собі. Та стану сабоніше всіх звірів і людей, і усе будуть боятися мене, чорну змію Оойю-Бу-Луи!
Приползла змія у лігвище Мунгоон-Гали, а він спить. Розбудила його змія й говорить:
- Звірі й люди зговорилися вбити тебе. Але я твій друг і відкрию тобі таємницю, як вони прагнуть зробити це. Тільки спочатку дай мені потримати твій мішечок з отрутою, а то я боюся тебе?
Послухався дурний ящір і передав змії мішечок. А вона вислизнула з лігвища й зникла у густій траві.
Погнався за нею Мунгоон-Гали, але не наздогнав.
З тих пір не можуть більше ящірки полювати на людей і їдять тільки комах. А хитра змія Оойю-Бу-Луи не пішла до багаття, де чекали її люди й звірі, а залишила собі мішечок з отрутою. Зненавиділи змієві всі люди й звірі й стали тікати від неї або намагалися вбити.
Ящірки теж ненавидять Оойю-Бу-Луи за обман. Але якщо змія вкусить ящірку, вона від цього не вмирає, тому що знає чудесну траву, що виліковує від зміїного укусу.