Усе знають, що хоробрий Йонди відсунув низько нависле над землею небо ціпком, який він знайшов у джерелі майбутнього.
Усе знають, що ціпок ця зігнула й стала бумерангом.
Усе знають, що з'явилася тоді на небі, що злетіло вгору, веселка й що розбилася вона на тисячі й тисячі різнобарвних шматочків, які перетворилися у тисячі й тисячі гарних птахів. А що відбулося із цими птахами?
Вони впали на землю й стали вчитися літати. Одні птахи дуже скоро навчилися літати, інші так і не навчилися. Дуже глузувала з таких невдах птах-реготуха Кукабурра, особливо над казуаром, у якого тоді ще не було синьої голови.
Та розлютився казуар. Зллився, що він некрасивого сірого кольору, не такий яскравий, як папуга, зллився, що він дурніші за сову, зллився, що не вміє літати й що птах-реготуха Кукабурра глузує з нього, коли він намагається цьому навчитися.
Зненавидів казуар усіх птахів і розв'язав підпалити ліс, у якому вони жили.
Пішов до дерева вогню, приніс звідти палаючу головню й підпалив ліс.
Ті птахи, які навчилися добре літати, полетіли далеко й повернулися тільки тоді, коли пожежа потухла.
Але багато і багато птахів ще не вміли літати. Рятуючись від полум'я, кинулися вони у воду рік, морів і озер.
Та відбулося чудо. Перетворилися ті птахи у риб. Ось чому є різні риби - більші й маленькі, круглі й плоскі, різнобарвні, золотаві й безбарвні, гарні й виродливі. Це всі колишні птахи, і кожна риба небагато схожа на птаха, від якого вона відбулася.
А казуар був покараний за своє лиходійство, Бог Байаме, творець усього живого на землі, зробив так, що голова казуара стала синьою. Та тепер над казуаром сміється не тільки птах-реготуха Кукабурра, але й усе птаха й звірі.