Коли кенгуру й собака минулого людьми, зустріли вони якось на лісовій стежці.
-Ти куди йдеш, пес? - запитав кенгуру. - Іду на полювання, - відповів пес.
- Я б теж пішов з тобою, - сказав кенгуру.
- Добре, - сказав пес. - Підемо із мною й будь мені іншому.
Вони зібрали свої списи й воммери, і кенгуру запитав:
- Куди ж ми підемо?
- Так геть туди! - Та пес повів кенгуру у гори.
Незабаром вони підійшли до річки. Берега у річки були глинисті. Там була й коричнева глина, і червона, і біла. Вони накопали списами різнобарвної глини й склали її горбками біля себе.
- Спробуй розмалювати мене, - попросив пес кенгуру. - Розмалюй мене так, щоб я став схожий на собаку.
-Добре, - сказав кенгуру. - Я розмалюю тебе так, що ти станеш схожий на собаку.
-Ти спочатку розфарбуйся мене коричневою глиною, - сказав пес. - Спробуй перетворити мене у собаку.
Кенгуру розмалював спочатку голову собаки, потім шию, і черево, і груди, і хвіст, і чотири лабети.
- Дивися! - сказав кенгуру. - Я розфарбував тебе. Розмалював усі як покладається. Ти вийшов зовсім як собака.
- Ти добре розмалював, - похвалив його пес. - Ти розмалював мене зовсім як собаку.
- А тепер ти розмалюй мене, - попросив кенгуру.
- Добре, - погодився пес. - Лягай. - Ти мене абияк не малюй, - сказав кенгуру.
- А ти ляж, - сказав пес. - Та я розмалюю тебе так, що ти станеш кенгуру й поскакаєш у всю спритність - хоп-хоп-хоп!
Пес розмалював голову кенгуру, потім дві передні лабети, потім черево, і хвіст, і задні лабети.
- Ось ти й готовий, - сказав пес. - Я тебе добре розфарбував. Я намалював усе, що треба.
- Якщо ти усе намалював, я повинен стати кенгуру, - сказав кенгуру.
- Я всі, усе намалював, - підтвердь; пес.
- Ну-но спробуй загавкати по-собачі, - сказав кенгуру.
- Добре, - погодився пес і загавкав.
- А тепер наздожени мене, - сказав кенгуру. - Пробіжимося небагато.
- Біжи вперед, - сказав пес, - а я побіжу за тобою.
Та ось вони вже були не люди; вони стали собакою й кенгуру. Кенгуру поскакав уперед, а пес погнався за ним. Вони пробігли по долині, перескочили через струмок і піднялися по схилу пагорба, а пес увесь час гавкав.
Потім вони зупинилися відпочити.
- Як же ми назвемо те місце, де ми розмалювали один одного? - запитав пес.
-Навіть не придумаю, як би нам назвати це місце, - зізнався кенгуру.
- Назвемо його Барл-Барл, - розв'язав пес
-А тепер біжимо далі, - сказав кенгуру.
-Добре, - відповів пес. - Біжи вперед, а я загавкаю.
Довго вони бігли. Перебралися ще через одну річку й опинилися у підніжжя великої гори.
- Ось гарне місце, - сказав пес. - Давай піднімемося на цю скелю.
-Давай, - погодився кенгуру. - Вкуси мене за хвіст, і я стрибну на саму вершину.
Коли пес теж піднявся на скелю, він запитав:
-А як ми назвемо це місце?
- Назвемо його Нумилукари й Бинаминками, - запропонував кенгуру.
- Добре, - сказав пес. - Тепер ми будемо отут жити.
Там вони й жили, і пес гавкав з ранку до вечора.