Жили минулого рабин з раввиншей, і не було у них дітей. Довго молили вони Бога, і нарешті з'явився до них Ілля-Пророк і возвестил, що у них народиться син, що доправить він їм багато неприємностей, але що зрештою буде він їм розрадою. Через рік у раввинши народився син. Стали вони його вчити й виховувати, але він був нетямущий, неслухняний і тем постійно засмучував батьків. Віддали вони сина у навчання кравцю, але син утік від нього, віддали шевцеві - знову втік; покарав тоді рабин сина різками. Тоді син утік і від батьків. Пішов у інше місто й поселився у клойзе за грубкою. Усе вважали його дурачком, але він так добре забирав синагогу, що його залишили шамесом.
У тому місті жили два багаті євреї - балтакса й рабин. У обох минулого сини, які цілісінький день сиділи у синагозі й вивчали Тору. Одного разу вони стали хвастатися друг перед іншому своїми нареченими. Кожний хвалив свою й хулив наречену іншого. Отут раптом пролунав через грубку голос молодого шамеса:
- Навіщо ви гаєте час на порожні розмови? Обоє юнаки посміялися над ним, а він їм і говорить:
- Прагнете, покаджу вам ваших наречених. Тільки обіцяйте, що не доторкнетеся до них, інакше чекає вас лихо.
Зі сміхом дали сини багатіїв така обіцянка шамесу. Тоді він окреслив
Коло й прошептало молитву. Отут раптом піднялася бура, розгорнули двері синагоги, у повітрі з'явилися два ліжка, а на них - нареченої. Багаті синки коштують і видивляються Ні живі, ні мертві. Наречена раввинского сина лежала на ліжку розметавшись, рука звісилася з ліжка. Забувши про свою обіцянку, син рабина підійшов до неї, підняв руку й поправив ковдру. Але ледь він це зробив, як упав без почуттів. Бачення зникло, син балтакси втік додому у страху, а шамес повернувся до себе за грубку. Ранком знайшли сина рабина на підлозі синагоги, викликали лікаря, але він нічим не допоміг. Нещасний юнак онімів і обезножел. Сидить одного разу батько-рабин у синагозі й гірко плаче горюючи про долю сина. Підходить уводити, увести до ладу ньому молодий шамес і говорить. - Ребе, прагнете, я вилечу вашого сина. У мене є вірне зілля.
Зрадів рабин, пообіцяв шамесу більші гроші, але той сказав:
- Грошей мені не треба. Я прагну вашу дочку у дружин. Не хотілося рабинові віддавати свою дочку за простого шамеса, але вуж дуже міцно любив він сина. Погодився рабин і видав письмове зобов'язання. Тоді шамес велів йому зібрати полстакана роси з незабудок і розмішати у полстакане провина, що залишився від гавдали. Випив це зілля син рабина - відразу видужав. Але ні рабин, ні його син нікому не сказали, хто був зцілителем. Пройшов час, рабин забув про свою обіцянку й просватав свою дочку за сина іншого рабина. Довідався про цей шамес і послав сказати рабинові:
- Синагогальний шамес Лейб прагне, щоб була його весілля. Рабин, забувши про усе, розсердився на посабоного й прогнав його. Через якийсь час, по місту пішов слух про те, що у дочки рабина скоро весілля. Довідався про цей шамес Лейб і знову послав сказати так:
- Шамес Лейб вимагає, щоб через два тижні була його весілля. Почув ці слова рабин, ще пущі розсердився й знову прогнав посабоного. Пройшов тиждень, і у синагозі стали поговаривавать, що весілля дочки рабина відбудеться через місяць. Тоді молодий шамес дав посабоному десять рублів і шлюбне зобов'язання, наказав передати це зобов'язання рабинові у руки й сказати йому так:
- Шамес Лейб вимагає, щоб через тиждень була його весілля. Рабин, побачивши зобов'язання, дуже злякався, але, подужавши свій страх у люті підняв ціпок, щоб знову прогнати посабоного, так рука його так і застигла з піднятим ціпком. Тоді він велів передати Леибу, що виконає своя обіцянка. Засмутився рабин і вся його рідня, але робити нема чого, сталі готуватися до весілля. Попросив рабин нареченого залишити службу у синагозі й перейти у його будинок. Але шамес не праг і чути про цей, мов, до самого весілля він буде жити за піччю у синагозі.
Відправив шамес посабоного у своє рідне місто до батьків із запрошенням приїхати до нього на весілля.
Дуже обрадувалися рабин і раввинша, що вже втратили надію побачити свого непутящого сина, і відразу приїхали. Приїхали й разом з рабином - майбутнім тестем - і іншими ушанованими людьми пішли у синагогу за нареченим. Ледь батьки молодих увійшли у синагогу, за ними із шумом захлопнулися двері, так що ніхто, крім них і нареченої, не зміг увійти усередину. Старі підійшли до запіччю й бачать, що там вхід у печеру. Увійшли вони у печеру й ледве не осліпли від блиску. Печера-Те була вся прикрашена золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Навколо срібного стола на золотих стільцях сиділи десять старців і поперед усіх - сам наречений. Перед ними були товсті фоліанти, і всі вони співучо тлумачили Тору. Особа ениха сіяло небесним світлом, і він говорив так мудро, що навіть батьки нареченого й нареченої - прославлені рабини погано осягали його слова. Коли батьки
Наблизилися, старці піднялися й, голосно сказавши "Мазлтов", благословили нареченого.
У той же вечір поставили хупу й поженили молодих. Багато було випито й з'їдене гістьми, ще більше було роздано бідним. Та зажили молоді щасливо. Дивні пригоди реб Елиезера
Про батька Бешта, реб Елиезере, розповідають дивну історію. Одного разу на містечко, де жив реб Елиезер, напали татари. Дружині його вдалося зникнути, а сам Елиезер був викрадений у полон разом з багатьма євреями. Усі вони були продані у рабство, і реб Елиезер потрапив у далеку країну, у незнайоме місто. Хазяїн його, дуже багата людина, був задоволений своїм рабом-євреєм, а той служив йому чесно й сумлінно, намагаючись не тільки зберегти, але й примножити хазяйські гроші. Бачачи його старанність, розум і моторність, хазяїн призначив реб Елиезера головним керуючим усіма своїми справами. Реб Елиезер уже почав було підготовляти втечу з рабства але йому було виявлене застереження Небес: занадто рано. Та він перестав думати про повернення додому, очікуючи знака понад. Тим часом хазяїн його, що залежав від великого візира, змушений був віддати тому свого раба, реб Елиезера. Великии візир став часто радитися зі своїм рабом. Він щодня обговорював з ним важливі державні справи й з кожним днем усе більше переконувався у його мудрості. Незабаром і султан помітив, що ради великого візира стали дуже далекоглядні. Та ось одного разу султанові терміново знадобилася рада великого візира. Не знаючи, що краще порадити, великий візир побіг до себе у палац запитати реб Елиезера й через короткий час знову став перед султаном і переказав йому слова свого раба. Султан був уражений мудрістю ради сказав візирові:
- Скажи мені, хто напоумив тебе дати така рада? Не інакше як ти чаклун.
Почув це візир і дуже злякався, адже у ті часів чаклунів спалювали на багатті. Кинувся візир перед султаном на коліна й розповів йому про свого мудрого раба.
Султан велів негайно привести до нього єврей-раба. Реб Елиезер сподобався султанові, і він призначив його своїм радником. Пройшло два роки. Султан був так задоволений новим радником, що віддав йому у дружин дочка одного знатного придворного. Через деякий час говорить дружина реб Елиезеру:
- Сам султан віддав мене тобі у дружин, а ти дотепер до мене не доторкнувся. Чому?
Розповів їй реб Елиезер усю правду, не сховав і того, що у нього на батьківщині уже є дружина.
- У такому випадку, - сказала жінка, - ти правий і тобі треба їхати додому до дружини.
Вона дала реб Елиезеру багато грошей, і він виїхав. По дорозі на нього напали розбійники. Вони відібрали у нього всі гроші й прагли його вбити. Але отут раптом з'явився Ілля-Пророк. Він урятував життя реб Елиезеру й навіть повернув йому усе, що відняли розбійники. А на прощання сказав так:
- У нагороду за усе, що ти витерпів, у тебе народиться син, який стане світочем Ізраїлю.
Повернувся реб Елиезер додому й, до великої своєї радості, застав дружину у живі. Вони- зажили у достатку й багатстві, і, коли їм здійснилося сто років, у них народився син. Це був Бешт.