Жили-Минулого старий з бабою. Одного разу у суботу ввечері восени, після свят, старий приліг і задрімав, а баба стала розтоплювати жир. Коштує вона собі у печі, поминутно заглядає у горщик. У будинку тихо. Задумалася баба про домашні справи. Бідність кромішня, дрова на зиму не запасені, у старого зипунишко зовсім продірявився, а отут ще й сама занедужала - усе коле під серцем, хоча старому вона про цей і не заїкалася,
Щоб даремно не розбудовувати. Ось тільки вся надія на жир. Розіллє вона його по горщиках і піде по будинках продавати. Коштує баба задумавшись і раптом бачить: з-під грубки витягнулася худенька дитяча ручка й застигла, начебто просить чогось. Та хоч баба дуже злякалася, але дістала шкварок і поклала у маленьку долоньку. Рука зникла. Слідом за цим стала баба розливати жир з горщика у маленькі горщики й - про чудо! - зауважує, що у горщику жир не убуває. Вона вже наповнила жиром усі свої горщики, кружки, тарілки, а жир усе не убуває. Наповнила всі цебра, вилила воду з бочки й налила туди жиру, а у горщику, що на печі, усі так само повно, невичерпне джерело, та й годі.
Отут раптом прокинувся старий. Бачить, що час уже за північ, а баба ще не спить, устав подивитися, чому це вона зайнята.
А баба усе розливає розтоплений жир. Отут старий розсердився і як закричить:
- Скільки можна займатися жиром? Швидкий ранок, а ти усе ще не скінчила. Може, скінчиш нарешті?
Баба сплеснула руками:
- Пропало! Була у будинку благодать, а ти її прогнав. Бачиш, усе це нам подарував шрейтеле, а тепер після твоїх слів скінчилася благодать. Права виявилася баба. Жир у горщику скінчився. Але й того, що встигнула зібрати баба, дістало, щоб виручити за жир чимало грошей і купити старому шубу, заготовити на зиму дров і інших припасів.
Довго після цього згадували старий і баба доброго шрейтеле, який їм так до речі допоміг.