Жили-Минулого два брати: один - багатий, а іншої убожій бідного, такий бідняк, що й дня прожити немає на що. Багатий брат торгував лісом. Ось і подумав бідний брат:
- Піду-но я, попрошу свого багатого брата, щоб він побрав мене у лісові сторожі. Навіщо йому тримати на цім місці чужого, якого-небудь гоя? Нехай краще буде рідний брат.
Та як тільки вмовив багатого брата побрати його на службу, так відразу перебрався із дружиною й дітьми у сторожку посередині лісу й почав стерегти той ліс від злодіїв.
Трапилося так, що багатий брат виїхав по торговельних справах. Стереже бідний брат ліс, а сам про одне думає, ледве з розуму не сходить: Пейсах скоро, витрати, слава Богу, не маленькі. чи Жарт, Пейсах! А він отут від голоду помирає. Старший брат - лиходій, нічого крім пліснявого хліба йому не залишив. Міркує бідняк сам із собою:
- Напишу-но я листик Всевишньому, Ребойно-Ішов-Ойлем. Напишу Йому: так, мол, і так, тричі на дню помираю з голоду. Пейсах наступає, треба мені й маци, і провина, і риби, і м'яса, треба мені обнову й для дітей, і для дружини, і для себе. Ось нехай Він мені усе це й пошле.
Побрав листок паперу й написав про усе, що йому було потрібно на Пейсах. Та саме у це саме час полював у тому лісі цар зі своїм сином. Ішов царський син повз те дерево, у якого стояв бідний брат. Чує царський син, як бідняк перераховує, що йому потрібно одержати від Бога до Пейсаху, бачить, поклав він листик на гілку дерева, налетів вітер і відніс листик. Сідає царський син на коня, скакає назад у місто, купує усе, що потрібно, кладе на віз і везе тайкома до будинку бідного брата, так що ніхто не довідався про того, що він зробив. А коли повернувся бідний брат з лісу, то знайшов усе, що потрібно для Пейсаха, у себе будинку й несказанно зрадів. Давайте тепер розповімо про те, що було далі з багатим братом. З'їздив багатий брат по торговельних справах і повернувся додому, а повернувшись, послав свого працівника довідатися, що там з його бідним братом. Говорив, що з голоду помирає, може, помер нарешті? Відправився працівник. А справа була саме у ніч першого сейдера. Дивиться працівник і бачить: справляє бідний брат сейдер як найбільший багатій. Побіг він скоріше назад і розповів про усе багатому братові. Почув про цей багатий брат, дав ляпас працівникові й говорить:
- Брешеш ти всі!
Та послав свою дружину, щоб вона подивилася, що там діється у бідного брата. Пішла дружина, заглянула до бідного брата у віконце, повернулася й розповіла чоловікові те ж саме, що і його працівник. Накинувся багатий брат на дружину й кричить:
- Як ти смієш мене дурити? Говорить йому дружина:
- Коли ти мені не віриш, так піди, подивися, сам побачиш.
Пішов багатий брат сам. Як побачив він, що його бідний брат справляє такий пишний сейдер, закипіло у нього на серце, увірвався він у будинок до брата й запитує:
- Де ти усе це побрав? Відповідає йому бідний брат:
- Написав я листик Богу на небо, ось Він мені усе це й послав. Говорить йому багатий брат:
- Я тобі покаджу посилки від Бога! Ти мене розорити розв'язав, моїми дровами торгуєш!
Та подав брат на брата у казенний суд. Коли почався суд, заговорили про цю справу у народі, а хтось побери й напиши у газету про те, що брат судиться із братом. А царський син читав цю газету. Як прочитав він про те, що багатий брат заявив у суді, мов, обкрав його бідний брат і влаштував собі царський сейдер (а царський син-те знав, що той нічого не крав, адже це він сам і послав йому усе), відразу відправився до суду й розповів там усю цю історію. Присудив тоді суд віддати усе добро багатого брата бідному братові. Так став бідний брат багатим, а багатий брат - бідним.