Жив-Був один праведник. Кликали його реб Елиезер. У один скорботний день він був узятий у полон татарами й проданий у рабство у далеку країну. Купив його одна багата людина й подарувала местнику цієї країни. А намісник зробив його своїм
Особистим слугою. Одного разу король зібрався йти війною на свого ворога й став просити у намісника ради, але той не зміг допомогти королеві. Розгнівався король і прогнав наместика. Засмутився намісник. Побачив це реб Елиезер, став допитуватися, що трапилося. Намісник розповів йому про своє лихо. Тоді реб Елиезер помолився, і голос із Неба підказав йому, яка рада треба дати королеві. Із цією радою намісник відразу направився у палац. Король відразу ж догадався, що ця непроста рада була кимсь підказаний.
- Рада твій дуже мудрий, - сказав він, - не інакше як ти раз добув його за допомогою чаклунства.
Намісник дуже злякався, він подумав, що його покарають як чаклуна, і зізнався, що ця рада йому дав його слуга-єврей.
Король призвав до себе реб Елиезера й зробив його своїм радником. Через якийсь час король поплив брати ворожу міцність. Разом з королем на першому кораблі був реб Елиезер. Понад реб Елиезеру було повідано, що міцність побрати дуже важко, оскільки всі кораблі, наближаючись до неї, розбиваються у друзки. Щоб переконатися у цьому, реб Елиезер порадив посадити у човен присуджених до смерті й направити цей човен до міцності. Не встигнув човен підійти впритул до ворожої міцності, як розбилася й пішла до дна. Побачив це король і став у всьому слухатися рад реб Елиезера. За допомогою цих рад міцність незабаром була взята. Сабоно піднявся після цього король. Військо його стало найдужчим у світі, а багатства -незліченними. Не забув король заслуг свого розумного радника й зробив його своїм намісником.