Одного разу святий Бешт упав у замисленість. Три дні він ходив занурений у глибокий роздум, а на четвертий раптом виявив себе у пекучій пустелі. Він дуже здивувався й подумав, що неспроста його сюди занесло. Раптом Бешт побачив неподалік товсту виродливу жабу. Жаба, не зводячи з Бешта пабоного погляду, повільними, короткими стрибками наближалася до нього.
- Хто ти? - запитав жабу Бешт.
- Я. людей, - пролунав голос жаби. - Рівне сто років тому я по велінню понад був перетворений у жабу й вигнаний у пустелю, де немає людей і де ніхто не може відпустити мені мої гріхи.
- Розкажи мені, у чому ж ти грішний? - запитав Бешт.
- Мої гріхи почалися з того, - сказала жаба, - що я не мил рук перед їжею. Коли Сатана став мене обвинувачувати, йому на - Небесному Суді роз'яснили, що за один гріх не можна карати й що якщо йому вдасться ввести мене у ще один гріх, тоді мені зарахується й перший гріх і я буду строго покараний. Сатані вдалося ввести мене у другий гріх, потім я не встояв і ще раз піддався йому:
Зробив третій гріх, потім четвертий. Сказане адже, "гріх спричиняє гріх".
Так помалу я зробив усілякі гріхи, і Небесний Суд розв'язав позбавити мене можливості каяття. Тому Сатана зробив мене п'яницею. Я багато пив, а п'яний не замислюється про гріхи й про те, що його очікує. Так я й умер, не встигнувши покаятися у своїх гріхах. А тому що у перший раз я згрішив тим, що зневажив обмиванням рук, мою душу після смерті вселили у жабу, у тварину, яка у усіх викликає бридливість, і відправили у пустелю, де нікому помолитися за мою душу й тем принести мені прощення. Отут святий Бешт зрозумів, для чого він опинився у пустелі й став гаряче молитися за душу грішника.
Через якийсь час він побачив, що жаба впала, розпластавшись у його ніг. Вона була мертва, а душу грішника піднеслася вгору.