Жив-Був один багатій. Усього у нього було у достатку: магазинів, будинків, грошей. Не було тільки одного - дітей. Та ось поїхав він одного разу до цадика й став просити, щоб вимолив цадик у Бога для нього хоча б однієї дитини. Сказав йому цадик:
- Поїдь додому, через рік дружина народить тобі сина, але дивися, щоб на чолі стола на бенкеті на честь обрізання сидів бідняк.
Так і трапилося. Через рік дружина багатія народила, але про свою обіцянку багатій забув. Та ось на брис на чолі стола посадили одних багатіїв. Раптом заходить у будинок якийсь бідняк (а цим бідняком був сам Ілля-Пророк), саджають його близько дверей. Говорить бідняк:
- Не прагну сидіти у дверей, прагну сидіти на чолі стола. Але багатій тільки посміявся його словам. Тоді бідняк попросив Породіллю посадити його на чолі стола, але й вона посміялася над ним. Отут незнайомець покинув бенкет, але, ідучи, написав на двері крейдою: " Рости, Береле". Скільки потім не терли, не скребли й не змивали цей напис - нічого не допомогло.
Стала дитина рости, і бачать батьки, що поступово всі його тіло заростає волоссям, що чому далі, тим більше перетворюється їхній син у ведмежа. Отут тільки згадали вони напис, що колись залишив на двері бідняк - "Рости, Береле".
Ледь дитині здійснилося десять років, він утік у ліс. Пройшло три роки. Прийшов строк бармицви. Раптом у будинку багатій з'явився ведмідь і залишив записку, щоб купили йому тфилин. Знову багатій поїхав до цадика й запитав:
- Ребе, порадьте, як мені бути?
Велів йому цадик виконувати всі прохання сина-ведмедя.
Пройшло п'ять років. Раптом у будинку багатія знову з'явився син - ведмідь і знову залишив записку, а у записці сказане, що за законом юнакові у вісімнадцять років слід одружитися й тому син-ведмідь вимагає, щоб його женили.
Знову поїхав багатій до цадика: мов, лихо, ребе, порадьте, як бути!
Сказав цадик багатієві так:
- Поїдь у місто, зайди у саму крайню хату, що на березі ріки, попросися на нічліг, нічому, що там побачиш, не дивуйся, там знайдеш наречену для сина.
Поїхав багатій у місто, знайшов хату у ріки й попросився на нічліг. Хазяїн-Бідняк говорить, мов, дуже я бідний, немає у мене навіть хліба на вечерю.
- Нічого, - відповідає багатій, - дозволь мені почастувати тебе, - і ставить на стіл м'ясо, рибу, хліб, вино.
Сіли за стіл. Помітив багатій, що половину частування хазяїн несе зі стола, але виду не подає. Після трапези запитує багатій у хазяїна:
- Скажи, шановний, навіщо й для кого ти відніс п'ять тарілок з м'ясом і рибою? Зітхнув хазяїн:
- Є у мене п'ять дочок, але по бідності не можу я їх не одягти, не взути, ось і сидять вони у далекій кімнаті, не у чому на люди здатися. Їм-Те й відніс я зі стола м'ясо й рибу.
Тоді багатій послав купити платтів і, коли дівчата одяглися, зайшов до них і став запитувати, хто з них піде заміж за його сина-ведмедя. Чотири дочки відмовилися, але п'ята, сама молодша, погодилася й виїхала з багатієм. Привіз він дівчину до себе у будинок, посадив у окремій кімнаті. Сидить вона одна, раптом відчинилися двері й входить ведмідь. Не встигнула дівчина скрикнути від переляку, як ведмідь скинув із себе шкіру й обернувся прекрасним юнаком. Розповів він їй історію свого народження й переродження у ведмедя - Це, - говорить, - покарання за образу, нанесена моїми батьком і матір'ю біднякам. Але тепер скінчилося покарання, після одруження повинен я залишити ведмеже обличчя знову прийняти образ людини. Та це щастя принесла мені ти, моя дорога наречена. Сказав так наречений-ведмідь і поцілував свою суженую. Через кілька днів зіграли весілля, і зажили молоді щасливо.