Якось у самий переддень Нового року у будинок бідняка постукав торговець рисом:
- Добрий вечір!
- Хто там?
- Це я, торговець рисом. Сьогодні останній день року, пора тобі борги віддавати!
- А! Торговець рисом... Мене немає будинку, - почулося у відповідь. Здивувався торговець - він же з хазяїном говорив. Коштує й не знає, що
Робити. А сам тим часом водить рукою по паперовій стене-седзи. Водив-Водив, поки у седзи дірка не вийшла. За-Глянув у неї торговець і обімлів: хазяїн-те будинку! Лежить собі, від-дихает. Розсердився торговець:
- Ніяк, ти мене надути здумав! Виявляється ти будинку, ми-лейший. Я тебе бачу. Підхопився отут бідняк, підбіг до седзи так як заволає:
- Де ж це бачене! Приходить у чужий будинок і седзи дірявить!
- Як недоладно вийшло, - зніяковів торговець рисом.
Вийняв він з кишені папір і став затикати дірку. - Глянь, дірки більше ні, сказав він.
- Та ти що ж, не бачиш мене більше?-відгукнувся бідняк.
- Не бачу, - зітхнув з полегшенням торговець. - Зовсім не бачиш?
- Зовсім не бачу.
- Ну й славно, - зрадів бідняк, - а раз так, немає мене будинку.