Жив на світі один бідняк, великий майстер небилиці складати. Якось раз покликав його багатій і говорить:
- Чув я, здорово ти всіх надуваєш. Але заставляюся, мене тобі не обдурити. Ну а коли обдуриш, одержиш десять золотих.
- Пребагато вдячний, - зрадів бідняк, - дуже мені до речі ці десять золотих. Тільки ось невдача яка...
- Що таке?
- Так не знав я, навіщо ти мене до себе кличеш... Не знав, ось і не побрав скриньку з небилицями, будинку її залишив.
- Що це за скринька така?-здивувався багатій.
- Чудова скринька! У ній стільки всякої неправди. Без неї де мені з тобою змагатися! Пішли слуг до мене додому, нехай вони скоріше скриньку принесуть, тоді й поборемося.
Послав багатій слуг до бідняка додому. Прибігли слуги, увесь будинок обшарили, а скриньки не знайшли. Так і повернулися ні із чим.
- Недотепи ви такі, погано шукали! - розсердився багатій. А бідняк мовчав-мовчав так як зарегоче:
- Не так уже й важко обдурити тебе!
Побрав бідняк свої десять золотих і відправився додому.