За старих часів, у далеку старовину, якось раз надвечір ішло у цикад великі веселощі.
Раптом одна з них жалібно заверещала:
- Ой, боляче! Ой, не можу! Ой, у животі різі! Піднявся переполох. Бачать цикади, що зовсім
Кепська справа, і розв'язали скоріше послати за лікарем. Отут заспорили вони між собою: «Пошлемо ту, ні, краще цю...»
А сама стара й мудра цикада порадила:
- Треба стоногу послати. У неї ніг багато, вона скоріше всіх добіжить.
Попросили цикади стоногу збігати за лікарем, а самі скрекочуть біля хворої:
- Потерпи небагато, потерпи, потерпи!
Час іде, хвора стогне, а лікаря досі немає як немає. Полетіли цикади подивитися, не чи повернулася стонога до себе додому. Бачать вони: сидить стонога, обливаючись потім, на порозі свого будиночка, а перед нею — купа солом'яних сандалій.
Запитали її цикади:
- Що ж лікар так довго не йде? А стонога у відповідь:
- Не бачите хіба, я поспішаю щосили. Як надягну сандалії на всі свої ноги, так відразу ж і побіжу за лікарем.
Отут тільки догадалися цикади, що стонога ще взувається у дорогу.