Ця смутна історія трапилася у провінції Мутсу, у тих місцях, де колись крізь зелені ліси, росшие по схилах пологих пагорбів, текли ріки із прозорою водою. Вузькі стежки пробивалися через зарості бамбука й, долаючи кам'янисті осипи, бігли від одного села до іншої, а навколо панував спокій, насичений м'яким сонцем і блакитним глибоким небом. Люди тут жили щасливо й мирно й свято шанували звичаї предків, хоча часом і з ними відбувалися дивні речі. У одному маленькому селі близько лісу жив у ті часи молодий мисливець по імені Сонйо. Звичайно йому везло, але у той день уся дичина немов поховалася, і Сонйо довелося вертатися додому голіруч. У шляху він відчув спрагу й підійшов до ріки, щоб її втамувати. Раптом на середині Акануми, так називалася ця ріка, юнак побачив пару осидори. Птаха безтурботно плавали й поринали, весело граючись. Зі стародавніх повір'їв було відоме, що вбивати осидори не на добре, але Сонйо випробовував сабоний голод і тому вистрілив зі свого лука. Влучна стріла вразила селезня, а його подруга кинулася у очерети протилежного берега й там зникла. Мисливець виловив мертвий птаха, приніс додому й приготував її на
Вечеря. Ситий і спокійний, він ліг у постіль і швидко заснув. Але сон його був тривожний і сумний. Йому привиділося, що у кімнату ввійшла прекрасна жінка, устала у його узголів'я й прийнялася плакати. Вона ридала так голосно, що Сонйо відчув, як від жалості його власне серце виривалося із грудей. А жінка кричала йому крізь сльози;
- Чому?! Про чому ти вбив Його? У чому Він був винуватий? Ми були так щасливі разом на Акануме, а ти Його вбив! Ну, що поганого Він тобі зробив? Так чи знаєш ти, що накоїв? ПРО! чи Знаєш ти, яка жорстокість, яка аморальність опоганює твоє серце? Адже ти вбив і мене, тому що я не зможу жити одна без мого милого чоловіка!.. Я прийшла тільки для того, щоб тобі це сказати.
Вона знову заплакала, так так жалібно, що її голос проникав у саму глибину душі мисливця й зводив його з розуму. Потім ридання переплелися зі словами віршів: