Відправилися якось мавпа й краб разом гуляти. Знайшла мавпа по дорозі кісточку персика, а краб - рисовий колобок. Дуже захотілося мавпі
З'їсти рисовий колобок, ось і стала вона просити краба помінятися. Уже й так і сяк вона краба вмовляла, поки той нарешті не погодився. Схопила мавпа рисовий колобок, миттю проковтнула. А краб персикову кісточку зберіг, додому приніс, навесні у землю посадив. Проросла кісточка, з'явилося деревце. Росло, росло й скоро дало плоди - соковиті, солодкі.
Дуже хотілося крабові спробувати персик, але як його з гілки знімеш?
Ось і попросив він мавпу допомогти.
Прибігла мавпа, піднялася на дерево - від соковитих плодів відірватися не може, а про краба й думати забула.
Чекає краб під деревом, коли мавпа йому персик кине. А мавпа тим часом наїлася, униз подивилася - отут тільки про краба й згадала. Засміялася й кинула крабові персик - неспілий, зелений так твердий. Образився краб і розв'язав провчити мавпу. Призвав краб на допомогу своїх друзів - ступку, бджолу й каштан.
Думали вони, думали, як покарати мавпу, і нарешті придумали. Ось увечері зазвав краб мавпу до себе у будинок. Прийшла мавпа, у жаровні важливо розвалилася. А каштан непомітно підкотився й шмиг у вогонь. Лежить, присмажується.
Тільки мавпа разморилась, вискочив каштан з вогню й приг їй на ноги. Закричала мавпа, підхопилася, а отут бджола давай жалити кривдницю. Кинулася мавпа геть із житла краба, так про ступку спіткнулася - розтяглася посередині хатини. Зрозуміла тоді мавпа, що покарав її краб за образу. Повинилась вона перед ним і його друзями.
Вибачив її краб. А мавпа добре запам'ятала цей урок і нікого більше не кривдила.