Давним-давно жив у одному селі старий. Та була у цього старого на правій щоці величезна шишка. Бовталася вона збоку й вічно йому заважала.
Пішов одного разу старий у ліс за дровами. Раптом піднялася страшна бура, заблискала блискавка, загримів грім, полився дощ струмками.
Праг старий повернутися додому, так куди там у таку погоду! Став він думати, як йому далі бути. Глядь, поруч дерево з величезним дуплом.
Забрався старий у дупло й чекає, коли дощ затихне. А тим часом ніч настала. У густому лісі темно, хоч око виколи, вітер моторошно завиває.
Страшно старому. Сидить він у дуплі й тремтить, око не може зімкнути.
Опівночі дощ приутих і вітер улігся. Та ось чує старий у лісі голосу, начебто юрба людей спускається з високої гори. Насидівся старий один у темряві, настрашився, але отут, як почув голосу, на душі у нього відразу Полегшало.
Ось, - думає, - і попутники мені найшлися. Висунувся він з дупла, так так і обмер від жаху. Замість людей ідуть один за одним якісь чудовиська, не інакше - чорти! Кольором вони різні й одягнені строкато. Ідуть, гомонять, дорогу ліхтариками висвітлюють. Та здається, начебто світяться у темряві десятки котячих
Око.
У старого від страху душу у п'яти пішла. Забився він у дупло, сидить там ні живий ні мертвий, тремтить - зуб на зуб не попадає.
А чорти всі ближче й ближче підходять. Порівняли з деревом, у якому старий сидів, погалдели, погалдели щось по-своєму й зупинилися.
Ну, - думає старий, - пропав я! Та ще більше злякався.
Тим часом один із чортів, повинне бути найголовніший, сів прямо перед дуплом, а по праву й ліву сторону від нього розташувалися й інші чорти. Та яких страховиськ отут тільки не було! Та одноокі, і з ротами до вух, і із плоскими, безносими пиками, так такі всі противні й страшні, що й не розповісти!
Звідкись з'явилися у чортів вино, глиняні чарки, і пішов бенкет горою. Випили чорти й захмеліли, а більше всіх найголовніший: сидить, глазища витріщає, гогоче у всю глотку. Підхопився отут один молодий чорт, побрав блюдо з якоюсь стравою й шанобливо підносить головному чортові. Потім почав щось говорити йому, а що - не розбереш. Сидить головний чорт, у лівій руці чарку тримає, слухає молодого й сміється. Подивишся, ну, точнісінько, як у людей! А потім затягли чорти пісню на різні голоси. Молодий чорт вискочив уперед і пустився у танок. Та почалося отут!.. Один за іншим виходили чорти у коло показати, хто у що гаразд. Були отут і спритні танцюристи - цих усе хвалили. Були нікудишні - цих проводжали голосним сміхом. Головний чорт зовсім розійшовся.
- Такої веселої гулянки, як сьогодні, у нас ще не бувало. А ну, хто ще прагне станцювати? Виходи! - крикнув він.
Усе це час старий сидів, скорчившись, у дуплі й зі страхом думав: Потрапив я у переробку! Але потім цікавість побрала своє. Почав він з дупла визирати й сам не помітив, як забув усі свої страхи. Дивиться на танці чортів, немов так і покладається, і навіть ногами притупує. Далі - більше: зовсім розвеселився старий. А як почув слова головного із чортів, так і самому захотілося вийти у коло, поплясать. Але відразу спохватився він і думає:
Висунуся я з дупла, схоплять мене чорти й зжеруть! Немає вуж, потерплю, посиджу краще тут.
А чорти, як навмисно, ще веселіше у долоні ляскають і у такт підспівують. Не витримав старий:
- Ех, будь що буде, піду! А з'їдять, так однаково один раз помирати! Сунув він сокира за пояс, насунув шапку глибже й вискочив на галявину прямо перед самим носом у головного чорта.
- Зараз я вам покаджу, як треба танцювати! Від такої несподіванки чорти перетрусили більше, ніж сам старий. Повскакивали з місць, загомоніли:
- Що таке? Хто такий? Так адже це, ніяк, стара людина до нас подарував!
Але старому вже було однаково. Він ретельно виробляв колінця, носився по колу швидше білки й, немов підпилий, викрикував: Е-Ех! Е-Ех! Та так це було забавне, що чорти скоро прийшли у себе. Стали вони ляскати у такт і всіляко підбадьорювати старого.
- Ось це молодець! Давай, давай! Покажи, як танцюють! - голосно кричали вони, забувши про усе на світі.
А коли старий утомився й зупинився, головний чорт у замилуванні сказав:
- Ну й танцюрист же ти! Ніколи такого не бачив. Завтра ввечері приходь знову, станцюєш нам ще раз!
- Хе-Хе, я й без вашого наказу прийду, - самовдоволено відповів старий. - Сьогодні я так, без усякої підготовки танцював, а ось завтра до вечора підготуюся - станцюю ще краще.
Але отут чорт, що сидів третім ліворуч від головного чорта, піднявся й говорить:
- Е ні, так не годиться. А раптом обдурить старий і не прийде? Давайте поберемо у нього що-небудь у стан, щоб стримав своє слово.
- Так, ти, мабуть, прав, - погодився головний чорт.
Загаласували отут чорти, сталі сперечатися, що краще побрати у старого. Один кричить - шапку, іншої - сокира. Припинив шум головний чорт.
- Ні, - говорить, - найкраще поберемо у нього шишку із щоки. Шишка,
Мабуть, щастя приносить. Та вже, напевно, старий дорожить нею найбільше на світі.
А старий у душі радіє: Ось, - думає, - повезло! Але сам виду не подає й навмисно, немов справді злякався, просить чортів:
- Що ви, що ви! Хіба можна! Так отрежьте мені ніс, очі витягнетеся, тільки шишку, прошу вас, не торкніть! Адже скільки років я її бережу як скарб. Віднімете - пропаду я тоді!
Почув ці слова головний чорт, - зрадів.
- Ну, що я вам говорив? Старий і насправді дорожить шишкою. Побрати її у стан. Агов, хто там!
Підскочили отут до старого чорти, і не встигнув він отямитися, як відкрутили йому шишку. Старий навіть не відчув. У цей час почало розвиднюватися, на деревах ворони закаркали. Злякалися чорти, повскакивали.
- Ну, старий, завтра ввечері обов'язково приходь! Тоді й одержиш свою шишку.
Із цими словами кинулися чорти хто куди й зникли.
Провів старий рукою по щоці - гладке місце. Величезної шишки наче й не було!
- Ось за це спасибі. Бувають же чудеса на світі! Та, не у силах стримати свою радість, пустився старий бігцем додому, щоб скоріше здатися бабі. Побачила баба, що старий без шишки повернувся, злякалася й запитує:
- Куди ж ти шишку запроторював?
Розповів їй старий, як чорти у нього шишку у стан забрали. Слухає баба, ойкає, а у самої ока від подиву зовсім круглі! Та хоч просив її старий про це чудо іншим не розповідати, баба у той же день рознесла новина по всьому селу.
А поруч із ними жив інший старий з такою ж шишкою, тільки на лівій щоці.
Довідався він, що сусід позбувся своєї прикраси, і завидно йому стало. Прийшов він до старого й запитує:
- Скажи, куди поділася твоя шишка? Хто цей митецький лікар, що зумів її відрізати? Як знайти цю людину? Я б теж праг вилікуватися.
- Так немає! - відповідає йому наш старий. - У лікаря я не був. Шишку вчора ввечері у мене чорти у лісі відібрали.
- Як це відібрали? - здивував сусід.
Отут наш старий і розповів йому про весь докладно: як він танцював і як чорти побрали у нього шишку у стан. Вислухав сусід оповідання старого й говорить:
- Ось так історія! Мабуть, і я піду станцюю чортам. Скажи тільки, як їх знайти?
- Із задоволенням, - відповідає старий. Та він розповів сусідові, як добратися до галявини з більшим деревом.
Зрадів той, поспішив у ліс. Знайшов там заповітне дупло, забрався у нього й із трепетом став чекати приходу чортів.
Та ось опівночі дійсно здалася безліч чортів. Строкато виряджені, з яскравими ліхтарями у руках вийшли вони з лісу, про щось переговорюючись.
Незабаром чорти, як і у минулу ніч, розсілися перед дуплом і стали бенкетувати.
- Щось немає нашого старого, - помітив головний чорт.
- Чому немає його? - зашуміли інші. - Агов, старий, виходи скоріше! Почув їхні лементи старий і думає: Ну, тепер пора!
Боязко виповз він з дупла й зупинився. Його відразу ж помітили.
- Ось він, ось він! - закричали чорти. Зрадів й головний чорт:
- Нарешті! Іди сюди! Станцюй нам що-небудь позабавней!
Старий злякано оглянувся, незграбно змахнув руками й почав тупцювати на місці. Поморщився головний чорт:
- Що з тобою сьогодні, старий? Ти так погано танцюєш, що й дивитися огидно! Вистачить, кінчай. Ступай собі звідки прийшов. Агов, хто там! Віддайте старому вчорашню шишку!
Вибіг молодий чорт, у якого шишка з минулого вечора зберігалася.
- На, одержуй! - крикнув він і посадив старому другу шишку на праву щоку.
- Це не моя! Не моя! - заволав старий, але було вже пізно. Так і прибіг він з лісу із шишками на обох щоках.