Жив колись у селі Тоносиромура, що на острові Иси-Гаки, добрий рибалка. Стояло те село на самому березі моря. Щовечора, коли над берегом з'являлася Небесна ріка, відправлялися рибалки на лов. Трапилася якось темна безмісячна ніч. Мало хто вирішився відправитися у море. Рибалці ж захотілося щастя спробувати. Далеко від берега відплив рибалка, мережа закинув і став чекати.
Раптом звідки не візьмися налетів вітер, і пролунав з темряви страшний голос:
- Доля й покарання-ось закон цьому життя!-загримав він. "Хто це тут посередині моря розмовляти може?" - здивувався рибалка.
- Утомився я, притомився... Усе у житті - марність... А що це там спереду? Ніяк острів? - знову заговорив сам із собою невідомий голос. Страшним він був, голосним, начебто вдаряв невидимий велетень кувалдою про прибережні скелі.- Так, цей острівець- саме те, що мені потрібно... - продовжував голос і раптом як закричить: - А це що ще за человечишко тут плаває?!
Зрозумів рибалка, що запримітила його темна сила. Піднялася раптом на море висока хвиля, підхопила човен, перевернула. Пливе рибалка у темряві, захлинається. "Ось і смерть моя прийшла", - думає.
А потім раптом усе стихло, спокійним стало море, начебто й не було хвилі, та й ніякого голосу не було. Дивиться рибалка - пливе йому назустріч велика колода. Ухопився рибалка за нього, дух перевів і викликнув:
- Не знаю, хто ти, мій рятівник, але дякую тобі за те, що не дав мені загинути у безодні вод. Здайся мені, хто ти, чи людей, чи дух? Піднявся отут легкий вітерець, і став перед рибалкою його рятівник. Глянув рибалка, так ледве була колода від страху з рук і не випустив. Було у нього особа чорна-пречорне, кругле, як велика куля, а на особі тому ні око, ні носа, ні рота не було. Зрозумів рибалка, що не людей його врятував, а перевертень.
- Хто ти й звідки узявся? - прошептав ледве чутно рибалка.
- Не людей я, а Дух чуми, - гордо відповів перевертень. - Наказав мені Головний Дух хвороб, той самий, чий голос чув ти над морем, заразити
Цей острів чумою.
- Що ти, що ти, - заблагав рибалка, - благаю тебе, не посилай на наш острів дурних хвороб!
Наблизив тоді перевертень до рибалки своя страшна особа й говорить:
- Ти, я бачу, людей добра, тому не осягнеться тебе небесна кара,
Не пошлю я на твою сім'ю чуму - тільки ти один на всьому острові й урятуєшся. Запам'ятай мої слова! Сьогодні ввечері, як тільки стемніє, з'явиться над вашим селом більший нічний птах - вона-те й принесе на острів хвороба. Виходи тоді скоріше у двір, так винось ступку-крупорушку. Як тільки птаха побачиш - починай пестом ударяти, начебто рис товчеш. Від цього звуку злі чари й розсіються.
- Прошу тебе, придумай, як нам усе село врятувати?- заблагав рибалка.
- Радий би я допомогти твоєму селу, - відповів Дух чуми, - так не смію наказу ослухатися. Вибачай і не забудь мої слова! - крикнув він і зник у темряві. Добрався рибалка до берега й відразу до будинку старійшини побіг. Розповів йому про весь, сталі вони разом думати, як острів від лиха врятувати. Думали-Думали, так так нічого й не розв'язали. Тоді рибалка й говорить:
- Треба народ зібрати так усе людям розповісти. Нехай увечері у двір виходять, ступки-крупорушки виносять. Як з'явиться нічний птах, почнемо дружно пестами вдаряти. Подумає птах, що це звук з мого двору доноситься, покружить-покружить і полетить.
На тому й вирішили. Велів старійшина у гонг ударити, так так, щоб на самих далеких полях почули. Зібралися селяни, розповів їм старійшина про лихо, що над їхнім островом нависла.
Повернулися люди додому, винесли ступки-крупорушки й чекати сталі, коли нічний птах прилетить. Довго чекали, поки зовсім не стемніло. Отут звідки не візьмися з'явилася у небі більший птах. Як побачили її селяни, прийнялися щосили пестами вдаряти, начебто рис у ступці товчуть. Спустився птах нижче, облетіла острів раз, облетіла інший, а потім злетіла у небо й зникла.
Урятував рибалка село від чуми. Стали люди його дякувати за те, що допоміг усім від лиха позбутися.
Але саме чудесне потім почалося: урожаї на острові небувалі народяться, риби небачені ловляться - начебто всі гірські й морські божества селянам допомагати розв'язали.
Багато років пройшло з тієї пори. Зостарився рибалка й умер. А жителі села стали почитати те місце у море, де врятував рибалки Дух чуми, святим. Відправлялися вони туди помолитися богам про добрий улов і багатому врожаї. Назвали те місце Амагаваго-Таке, що значить Свята вершина Чумацького шляху. Говорять, що й донині почитають.