Трикутний сон

21-10-2016, 17:35 | Японські казки

За старих часів це трапилося, у далеку старовину.

Жили у одному містечку два приятелі: Теппейроку й Хатикоробей. Раз у новорічний вечір зговорилися вони між собою розповісти один одному, який перший сон кожному присниться. За бесідою й чаркою провина Хатикоробей непомітно для себе здрімнув.

У сні розібрав його сміх: хе-хе-хе, хи-хи-хи. Теппей-Долі скоріше розштовхав приятеля:

- Ага, Хатикоробей, ти вже бачив свій перший новорічний сон. Та, уже напевно, цікавий! Скоріше викладай, що тобі снилося.

- А, дурості! Я, щоправда, небагато клював носом, але щоб я спав! Так ні однієї хвилинки!

- Не бреши, спав щосили й так голосно хихикав, начебто тебе лоскочуть. Виходить, тобі сон привидівся. Ну, говори який, мені не терпиться довідатися.

- Не знаю, хихикав я чи ні, але ніякого сну я не бачив. Що пристав? Мені-Те краще знати. Не бачив — і всі!

- Ні, брешеш, бачив, бачив. Замотав сон, скнара!

Отут закрирали обоє: ти бачив сон; ні, я не бачив. Слово за слово, закипів у них суперечка, а де суперечка, там і сварка: Пообіцяв мені сон, так викладай! А після сварки пішла у них позов. Потяг Теппейроку силоміць Хатикоробея до суду.

А суддя став вимагати: зізнайся так зізнайся, що приховав новорічний сон. Але Хатикоробей уперся на своєму: не бачив я сну, якого не бачив. Розгнівався суддя й велів прив'язати Хатикоробея до верхівки сосни на горі Готен. Качає його там холодний вітер.

Уночі раптом прилетів тенгу, кружляючись і пурхаючи у повітрі, немов більший птах, і опустився на сосну.

- Агов, хто отут? Відгукнися!

- Це я, Хатикоробей.

- А навіщо ти тут уночі на верхівці дерева?

- Так ось примушує мене:удья зізнатися, що я бачив сон, якого не бачив, і велів прив'язати мене до сосни.

- Ах ти бідолаха! Я розв'яжу тебе.

- Спасибі тобі, пан тенгу, від усієї душі спасибі. Але скажи мені ось що: як ти літаєш по повітрю? Вірно, мудрована ця справа?

- Та зовсім ні, наука тут невелика. Кожний може так літати, хто володіє скарбом тенгу.

- А що це таке, скарб тенгу?,

- Ось воно, подивися. Бачиш цей ціпок? На вид проста, але є у неї чудесна властивість. Коли прагнеш злетіти на небо, треба махнути ціпком і сказати: «Ситяракатянтян, ситяракатянтян». А треба тобі спуститися вниз, махни ціпком і скажи: « Одзуй-Дзуйнодзуй, одзуйдзуйнодзуй». Тільки й усього. Але ось що я тобі скажу! Ти запевняєш, начебто не бачив сну, а насправді бачив, та ще який! Прагнеш мінятися із мною? Ти мені віддаси свій віщий сон, а я тобі — чудесний ціпок?

- Та правда, цей ціпок — чудо із чудес. Мабуть, давай мінятися. Але покажи наперед, яка-те вона на ділі.

- На, спробуй, - сказав тенгу й віддав чудесний ціпок.

Хатикоробей крикнув: «Ситяракатянтян, ситярака--тянтян!» — змахнув ціпком і легко злетів у небо. Сподобалося йому, літає, літає, а назад не спускається. Чекав його тенгу, чекав і заволав голосним голосом:

- Хатикоробей, досить,

Поверни мені мій скарб. Не треба мені твого сну, тільки віддай ціпок.

Але Хатикоробей летів усе далі й далі. Що міг поробити бідний тенгу?

Довго б ще носився у повітрі Хатикоробей, але їсти захотілося. Треба було спускатися вниз. Сказав він: «Одзуйдзуйнодзуй, одзуйдзуйнодзуй», - змахнув ціпком і опинився на землі у місті Нумата.

Дивиться Хатикоробей по сторонах, де б ньому поїсти. А неподалік коштує будинок, на ньому трикутна вивіска з написом: «Харчевня «Три кути».

«Ось тобі на, дивна вивіска! Що б це значило? - думає Хатикоробей.- Зерна гречки — трикутні: може, тут гречаною локшиною годують?»

Постукав він у двері.

- Агов, хто отут хазяї! чи Не можна поїсти у вас гречаної локшини?

На стукіт вийшов хазяїн із заячою губою.

- Подаруйте у будинок, ось сюди, нагору по сходах.

Піднявся Хатикоробей у верхнє житло й опинився у трикутній кімнаті. Запитують його:

- Не чи завгодно спочатку у лазні помитися? Пішов він у лазню. Коштує там трикутний чан,

А Заяча Губа вогонь під ним розлучає. Викуплявся Хатикоробей.

- Ну, тепер несіть мені локшини, так побільше! Поставили перед ним столик. Дивиться Хатикоробей: і столик-те дивовижний — із трьома кутами.

- Е, видне, у них отут усе на три кути. Почав Хатикоробей уплітати за обидві щоки локшину.

Раптом звідки не візьмися застрибала по столу трикутна жаба: Шльоп, Шльоп, Шльоп. Тільки скінчив він є, як Заяча Губа подав рахунок. А грошей у Хатикоробея, як на гріх, ні гроша.

- Не варто ця локшина грошей, по ній жаба стрибала. Не буду платити.

- Ось ще, видумав! На дарівщину поїсти захотів. Давай гроші!

Заспорив Заяча Губа з Хатикоробеем і схопився з ним врукопаш.

Одержав Хатикоробей стусана й скотився зі сходів. Як вдарився чолом об трикутний стовп! Підхопилася у нього на чолі трикутна шишка. Від болю Хатикоробей охнув і відкрив ока... Яке щастя! Усе було тільки сном! А приятель запитує:

- Так що ж приснилося тобі у новорічну ніч?

Зараз ви читаєте казку Трикутний сон