За давніх часів жили у Японії демони з довгими носами. Називали їх тенгу. Були у тенгу чарівні віяла: шльопнеш по носу однієї стороною-починає ніс рости, шльопнеш іншої-ніс знову коротким стає. Якось раз три маленькі тенгу відіграли у лісі з таким чарівним віялом. Шльопали один одного по носу те однієї, те іншою стороною. Побачив борсук чарівне віяло й подумало: "Ось би мені такий! Уже я б часу на дурості витрачати не став! Уже я-те знайшов би, що із цим віялом робити!" У нас - те, у Японії, навіть малі діти знають, що борсуки майстра виробляти всякі трюки й уміють перетворюватися у кого завгодно. Ось борсук і розв'язав обдурити тенгу. Перетворився він у маленьку дівчинку, поклав на тарілочку чотири булочки з бобовою начинкою й пішов до тенгу.
- Здрастуйте, маленькі миленькі тенгу, - сказав борсук голосом дівчинки, - я принесла вам булочки з бобовою начинкою. Спробуйте, вони дуже-дуже смачні.
Маленькі тенгу пристрасть як любили булочки з бобовою начинкою. З'їли вони по одній і бачать - на тарілці ще одна булочка залишилася! Кому ж вона дістанеться? Сперечалися-Сперечалися, так так нічого й не розв'язали. Тоді дівчинка й говорить:
- Я знаю, що треба робити. Закрийте очі. Хто довше простоїть із заплющеними очима, той і з'їсть останню булочку.
Маленькі тенгу погодилися, замружилися, застигли на місці- чекають. А борсук схопив віяло й був такий. Маленькі тенгу так і залишилися стояти із заплющеними очима.
- Га-Га-Га! - сміявся борсук.- Спритно я обдурив цих дурних тенгу! Думав-Думав борсук, куди ж піти з дивним віялом, де испробовать його чарівну силу, і розв'язав відправитися у місто. Прийшов, бачить у храму гарну дівчину, навколо неї слуги юрбляться. "Не інакше, дочка багатія", - подумав борсук. Підкрався до дівчини й тихенько шльопнув її по носу віялом. Отут і виріс у красуні довгий-довжелезний ніс. Злякалася дівчина, закричала, слуги врозсип кинулися! Шум, гамір піднявся! А борсук сидить собі на камінчику, посміхається.
Скликав багатій лікарів, так не знають тих, як таку хворість вилікувати. Усі засоби испробовали, ніщо не допомагає. Тоді рознеслася по місту звістка: віддасть багатій свою дочку у дружин тому, хто дочка його зцілить! Та половини своїх багатств багатій тому не пошкодує!
Багато мисливців найшлося одержати у дружин красуню та ще й половину скарбів на додачу. Тільки ніхто з них вилікувати бідну дівчину не зміг. Прийшов тоді борсук до багатія й говорить:
- Відведи мене до твоєї дочки. Я її миттю від недуги вилікую!
Зрадів багатій, повів борсука до дочки. Шльопнув легенько борсук дівчину по носу чарівним віялом, і ніс на очах поменшався. Заплакав батько від радості, слугам до весілля готуватися велів. Усе у справах так турботах, тільки борсук цілісінький день ледарює - п'є так їсть, їсть так п'є, так на сонечку гріється. "Чому б зайнятися?" - усе думає. Дістав він чарівне віяло, хлоп себе по носу - ніс нагору став рости. Дивився-Дивився борсук та й заснув. А ніс усе росте! Одна хмарину проткнув, інше, третє. До самого неба виріс ніс у борсука.
А на небі тим часом небесні будівельники міст будували. Бачать, із землі тичина якоїсь тягнеться.
- Ось і тичина для поруччя, - обрадувалися й із усієї сили потягнули борсука за ніс.
Прокинувся борсук - нічого зрозуміти не може. Оглянувся - злякався. Земля далеко внизу залишилася, над головою пухнаті хмари пливуть. Кричав-Кричав борсук, на допомогу кликав, так ніхто не відгукнувся. Що стало з тим борсуком - невідомо. Тільки ніхто його з тих пір більше не бачив.